С.О.Возіанов, О.О. Підмурняк, С.А.Собчинський, К.С.Собчинський, В.В.Войцешин, В.М.Монастирський, О.А.Алешко, В.В.Боюк, В.А.Добровольський, А.А.Дрог

Динамiка функцiонального стану нирок пiсля оперативних втручань з приводу патологiї верхнiх сечовидiльних шляхiв

Вступ. Малоінвазивні методи оперативних втручань - це сучасна альтернатива класичним операціям широкого доступу [1, 2, 3]. В після-операційному стані хворого виділяють три стадії, перша з яких - катаболічна, триває 3-7 діб і є захисною реакцією організму на премедикацію, на дію знеболювальних речовин та порушення газообміну під час наркозу та операційну травму з супутніми порушеннями гемодинаміки, крововтратою [6, 7, 8]. Саме в цей період відбувається активація симпато-адреналової системи, міняється водно-електролітна та кислотно-лужна рівновага, підвищується рівень розпаду білків, зростає навантаження азотистими речовинами на нирки, падає швидкість клубочкової фільтрації і може розвинутися гостра ниркова недостатність [9]. Питання щодо об’єму та тривалості цих змін при класичних операціях з відкритим доступом добре відомі, а при малоінвазивних урологічних операціях вивчені ще недостатньо.

Мета дослідження. Проаналізувати динаміку показників функціонального стану нирок у післяопераційному періоді в урологічних пацієнтів у залежності від типу оперативного втручання.

Матеріали та методи дослідження. В роботі аналізувалися дані, отримані у 102 пацієнтів, які лікувалися в урологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні в період 2011-2012 рр. з приводу пухлин та кіст нирок, каменів верхніх відділів сечоводів. За віком пацієнти були представлені особами до 40 років - 26, від 40 до 60 років - 39, старше 60 років - 37 хворих, середній вік - 52,8 року. Основну групу склали 62 пацієнти прооперованих з використанням малоінвазивних методик: з лапароскопічним і ретроперитонеоскопічним доступом. Результати порівнювалися з даними 40 пацієнтів контрольної групи з такою ж патологією, але з відкритими операціями. Для оцінки функціонального стану нирок пацієнтів у динаміці використовувалися клініко-біохімічні лабораторні дані та ряд розрахункових показників (швидкість клубочкової фільтрації за формулою Кокрофта-Голта, масу сухого залишку сечі за формулою Гезера). Отримані дані оброблялися статистично (обрахунок середніх, стандартного відхилення, показників кореляції Пірсона, порівняння середніх) з використанням програми Statistica 6,0 (StatSoft). Вірогідність різниці між показниками оцінювали за критерієм Стьюдента при рівні p<0,05.

Результати та їх обговорення. Незва- жаючи на значну тривалість захворювання в обстежених пацієнтів до госпіталізації, їх загальносоматичний стан в цілому був задовільним (тільки у одного хворого - середньої важкості), обидві групи за основними показниками не мали суттєвої різниці між собою, що дає можливість у подальшому порівнювати їх дані в процесі лікування. Це ж відноситься і до передопера-ційних показників аналізу крові та функціонального стану нирок (табл. 1).

В обстеженій вибірці при однаковій структурі патології оперативне втручання суттєво відрізнялося по тривалості в основній та контрольній групах (66,0±3,6 хв. та 92,9±8,2 хв. відповідно, p<0,05) та часу надання анестезіологічної підтримки (82,2±4,2 хв. та 101,4±6,8 хв. відпо-відно, p<0,05). Між групами також значно різнилися: об’єм операційної травми (1,25±0,06 бала проти 2,77±0,07 балу, p<0,05), розміри опера-ційної рани (довжина 3,5±0,32 см проти 17,1± 0,77 см, p<0,05 ), величина крововтрати (47,0± 15,7 мл проти 261,2±20,6 мл, p<0,05) та інтенсивність больового синдрому через добу після операції (1,41±0,09 балу проти 2,85±0,06 балу, p<0,05). Загальний стан пацієнтів за бальною шкалою перед операцією був однаковий в обох групах, у першу добу після операції він був оці-нений в 1,67±0,08 бала в основній проти 2,47±0,10 (p<0,05) в контрольній, а на другу добу відповідно - 1,29±0,07 проти 2,01± 0,06 (p<0,05). Рівень гемоглобіну знизився в обох групах після операції, але основній групі в меншому ступені (127,2±2,7 г/л проти 116,4± 3,6 на першу добу і 124,6±2,8 проти 113,2± 3,7 - на другу, p<0,05). Така ж динаміка реєструвалася і з кількістю еритроцитів крові.

Слід зазначити, що різниця у травматичності операційного втручання полягала не тільки на етапі створення доступу, але і на основному етапі. При мікроінвазивній техніці за рахунок більш точного анатомічного оперування та кращого гемостазу функціонування нирки зберігалося на достатньому рівні. Про це свідчить динаміка швидкості клубочкової фільтрації, яка не мала різниці між групами в доопераційному періоді, але вже у першу добу після операції різко погіршувалася у пацієнтів із відкритим типом операцій і не досягала попереднього рівня навіть через 7 діб. В основній групі цей показник у процесі спостереження не мав вірогідної різниці з передопераційним.

Показники добового діурезу не були наочними, оскільки вони залежали від інтенсивності інфузійної терапії. Тривалість інфузійної терапії вірогідно відрізнялася - у основній групі вона склала 2,35±0,13 дня проти 4,22±0,09 дня в контрольній. У той же час, спостерігалася вірогідна різниця рівня креатиніну крові між групами порівняння, що вказує на погіршення функціонального стану нирок у пацієнтів з відкритим типом операцій.

Наші дані співпадають з результатами корейських та польських урологів, які зареєстрували, що після малоінвазивних операцій збереження функціонального стану нирок спостерігалося і впродовж місячного катамнезу [7,10].

Висновки.

1. Найбільш чутливими показниками функціонального стану нирок в периопераційному періоді в роботі були - швидкість клубочкової фільтрації та рівень креатиніну.

2. У пацієнтів, що оперуються з приводу урологічної патології з використанням малоінвазивних методик, в меншому ступені, у порівнянні з відритими операціями, страждає функціональний стан нирок.

Перспективи подальших досліджень. Отримані результати вимагають подальшого поглибленого вивчення впливу на функціональний стан нирок в післяопераційному періоді при різних типах оперативних втручань, вивчення факторів ризику функціональних порушень.