В.П. Стусь, М.М. Моісеєнко, В.М. Краснов, К.В. Ніколаєва, М.Ю. Поліон

Особливості діагностики та лікування пухлин яєчка різного походження

Вступ. Частка пухлин яєчка складає 1-1,5% у структурі загальної онкологічної захворюваності серед чоловіків і 5% від усіх пухлин урогенітального тракту. За останні 40 років захворюваність тестикулярними пухлинами майже подвоїлася. Найбільші показники захворюваності - в Західній (7,8%) і Північній Європі (6,7%), Австралії (6,5%), Північній Америці (6,5%), найнижчі - в Азії (0,5-1,5%) і Африці (0,2-0,7%) [6]. Згідно зі світовими даними близько 95% пухлин яєчка складають герміногенні пухлини (семіноми і несеміноми); 4% - лімфоми; 1% складають пухлини яєчка з рідкісною гістологічною будовою [3]. За клінічними спостереженнями можна виділити два піки захворюваності. Перший включає чоловіків віком 19-29 років. Другий пік захворюваності у чоловіків віком 60-75 років.

Причини виникнення раку яєчка достовір-но невідомі, але виділяють головні чинники ризику: присутність пренеопластичного процесу в яєчку (є типовим морфологічним попередником інвазивних пухлин, у дітей рак яєчка в 90% випадків розвивається на тлі малігнізації ем-бріональної доброякісної тератоми); спадковість (наявність герміногенної пухлини у кровних родичів значно підвищує ризик розвитку) [3, 5]; крипторхізм (вважають, що поєднання крипторхізму і схильності до пухлин яєчка може бути пов’язане із загальними етіологічними і патогенетичними чинниками, проте не виключається і причинно-наслідковий зв’язок між аномаліями розвитку семенників і подальшим виникненням пухлин) [2]; травми.

Клінічно первинна пухлина яєчка проявляється збільшенням у розмірах або набряком органа, а також появою в ньому пальпованого пухлинного утворення. Ці симптоми зустрічаються у 80-90% пацієнтів [4]. Близько 10% хворих скаржаться на болі, що свідчить про утиск пухлинних мас, кровотечу або інфаркт у тканині пухлини або при супутній гострий епідидиміт. Понад 50% пацієнтів з несеміномою і 25% з семіномою мають метастази при зверненні до лікаря, які клінічно проявляються тільки в 10% випадків.

При діагностиці пухлини яєчка слід звернути увагу на лабораторні дослідження, які обов’язково включають визначення трьох показників, що є пухлинними маркерами: рівня a-фетопротеїна, b-хоріонічного гонадотропіну і лактатдегідрогенази [1]. Повторне визначення рівня цих показників використовується для виявлення метастатичної поразки. Біопсію проводять обов’язково за допомогою радикальної пахової орхіектомії, лише в окремих випадках (наприклад, коли людина має тільки одне яєчко), хірург використовує пахову біопсію, видаляючи зразок тканини з яєчка через розріз у паху і потім проводить орхіектомію, тільки якщо гістолог виявляє ракові клітини.

Лікування цієї патології комплексне і включає в себе хірургічне втручання (в більшості випадків - це радикальна пахова орхіектомія, після якої, за бажанням пацієнта, в калитці можна встановити протез яєчка) [7], хіміотерапію (яка в більшості випадків проводиться після хірургічного втручання) та променеву терапію (застосовується як до, так і після хірургічного втручання).

Мета дослідження: проаналізувати захворюваність на рак яєчка госпіталізованих хворих у клініці урології ДЗ «ДМА МОЗ України» на базі КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова».

Матеріали і методи дослідження. Задачами дослідження були: визначення відсотка герміногенних пухлин серед усіх пухлин пацієнтів урологічного відділення № 2 лікарні ім. Мечникова; визначення вікового піку захворюваності; визначення кількості випадків пухлин із проростанням у капсулу яєчка, а також чи є зв’язок між проростанням пухлини і наявністю метастазів.

Результати та їх обговорення. Проаналізовані карти стаціонарних хворих за останні 5 років (2013-2017). Виявлено 23 хворих на рак яєчка. Більша частина (15 випадків) - семіномні пухлини, 3 випадки - ембріональної карциноми, 3 - сперматоцидної семіноми, 1 випадок лейо-міоми і 1 випадок семіноми на тлі тератоми, а отже - 95% - герміногенні пухлини (hис. 1).

У всіх випадках проводилася висока орхіфунікулектомія, у 11 випадках було зроблено лімфаденектомію клубових лімфатичних вузлів. Частіше вражається праве яєчко (20 пацієнтів мали пухлину правого яєчка, 3 - лівого). Було визначено, що з 23 пацієнтів у 10 пухлина проросла в капсулу яєчка, тоді як у 13 пацієнтів проростання в капсулу не було виявлено (рис. 2).

Був встановлений зв’язок між проростанням пухлини в капсулу та наявністю метастазів в клубових лімфовузлах, а також віддалених метастазів, оскільки в двох випадках (один - з проростанням пухлини в капсулу, інший - без проростання) була наявність метастазів у клубових лімфовузлах та віддалені метастази (легені), в десяти випадках (7 - з проростанням в капсулу, 3 - без проростання) була наявність метастазів у клубових лімфовузлах, і в 11 випадків (2 - з ростом пухлини в капсулу, 9 - без росту) метастазів взагалі не спостерігалось.

За нашими даними більша частина новоутворень яєчка була діагностована між 30 і 39 роками (8 чоловіків); віком 24-29 - 6 чоловіків, 40- 44 - 3 чоловіки і 51-57 - 4 чоловіки і 65-66 років - 2 чоловіки (рис. 3).

Вивчаючи значення пухлинних маркерів при різних пухлинах яєчка можна зробити висновок, що при семіномі ЛДГ збільшується у 7 разів, ХГЧ значно збільшується (у 23 рази), а АФП збільшується у 3 рази; значення пухлинних маркерів ЛДГ та ХГЧ при семіномі на тлі тератоми може збільшуватись у 1,5 рази, а АФП збільшується в 20 разів; при ембріональній карциномі ЛДГ не змінюється, ХГЧ збільшується у 5 разів, а АФП - у 2; при сперматоцидній семіномі та при лейоміомі всі пухлинні маркери в межах норми (рис. 4).

Із 23 хворих крипторхізм був визначений у 4 випадках і всі пацієнти з крипторхізмом хворі на семіному, отже крипторхізм можна віднести до основних факторів ризику розвитку цієї патології; 3 пацієнти с семіномою мали в анамнезі випадок травми калитки, а отже це також провідний фактор ризику.

Зв’язку між тяжкістю пухлинного процесу і часом звернення пацієнта до лікаря не було виявлено, оскільки 2 пацієнти, що 2 роки не зверталися до лікаря мали такі результати: в одного не було ні проростання в капсулу, ні метастазів (мав сперматоцидну семіному), тоді як в іншого (за гістологією - семінома) спостерігався і ріст у капсулу яєчка і метастази в клубові лімфовузли, а також віддалені метастази (легені); 12 пацієнтів, що не зверталися до лікаря близько 6 місяців мали такі результати: 6 пацієнтів не мали ні проростання, ні метастазів (1 випадок ембріональної карциноми, 2 - сперматоцидної семіноми та 3 випадки семіноми), а інші 6 мали ріст у капсулу і метастази в клубові лімфовузли (4 випадки семіноми, 1 - сперматоцидної семіноми, 1 випадок ембріонального раку).

Висновки

1. Більша частина хворих на рак яєчка мають герміногенні пухлини (семіноми і несеміноми), що підтверджується і нашим дослідженням (82% - герміногенні пухлини).

2. Віковими піками захворюваності за світовими даними є хворі віком 19-29 років і 60-75 років, тоді як згідно з нашим дослідженням основний пік захворюваності за останні 5 років припадає на 30-40 років.

3. Основними чинниками ризику для розвитку даної патології є присутність пренеопластичного процесу в яєчку (крипторхізм, травми), що також було показано у нашому дослідженні (у 30,4% хворих в анамнезі відмічено наявність крипторхізму та травми).

4. У 43% наших хворих, згідно з результатами гістологічного дослідження виявлено проростання пухлини в капсулу яєчка. Був встановлений зв’язок між проростанням пухлини в капсулу та наявністю метастазів у клубових лімфовузлах, а також віддалених метастазів (у 8 випадках із 10 проростання пухлини в капсулу спостерігалося при семіномі; в 10 випадках із 12 метастазування відбувалося при семіномі).

5. Згідно з нашими даними для хворих на семіному було характерне збільшення рівня ХГЧ (у 23 рази), ЛДГ (у 7 разів) і АФП (у 3 рази), а для семіноми на тлі тератоми - АФП збільшене у 20 разів, а ЛДГ та ХГЧ - у 1,5 рази.

6. У наших хворих рак яєчка частіше виявлявся в правому яєчку (20 пацієнтів з пухлиною праворуч і 3 - ліворуч).

7. Не було виявлено зв’язку між тяжкістю пухлинного процесу і часом звернення пацієнта до лікаря.