Г.В. Бачурін
Вступ. Ера антибіотикотерапії призвела до того, що з’явилося багато мікроорганізмів, котрі набули стійкість до антимікробних препаратів. Зростання їх вірулентності на тлі зниженого імунітету викликано антибіотиками. У той самий час імунодефіцит сприяє як розвитку запального процесу, так і «підштовхує» на запалення інші патогенетичні фактори в організмі. Враховуючи це, все більше лікарів звертають увагу у бік фітотерапії. Не можна говорити, що це абсолютно нова ера в лікуванні хворих. Її вік налічує тисячоліття [2, 3, 4, 5, 6].
Перші лікувальні прийоми і цілющі засоби для надання допомоги урологічним хворим були підказані людям самою природою, і вирішальну роль у лікуванні урологічних захворювань грав колективний досвід. Свої знання та навички з надання допомоги урологічним хворим люди передавали з роду в рід.
Уже у стародавніх поселенців території нашої країни (скіфів) відзначався порівняно високий розвиток медичних навичок. Поряд з народною медициною у скіфів починається розвиватися і професійна медицина, про що свідчать археологічні знахідки та повідомлення грецьких істориків і лікарів. Так, великий мислитель і лікар Стародавньої Греції Гіппократ (460- 377 р. до н. е.) відвідав узбережжя Чорного моря, докладно познайомився з медициною скіфів, які проживали на північних берегах Чорного моря. У Скіфії для лікування багатьох захворювань, у тому числі і урологічних застосовувалися різні трави, а також засоби тваринного походження. Широкого поширення набув корінь ревеня, що застосовували при затримці сечі. З’являються перші письмена, де описується сечокам’яна хвороба.
Тоді ж застосовувалися і ліки народної медицини. Деякі засоби були запропоновані для розчинення каменів (корінь капусти, овече топлене сало, змішане з горіховою олією та цукром, цапина кров з вином, часник, настояний на білому вині та інші). Ефекту від «каменедробильних» засобів не було.
Досить своєрідний був «метод» вироблення умовного рефлексу при лікуванні нічного нетримання сечі. Полягав він у наступному: хворому на ніч на бік прив’язували щітку з колючок, вночі повернувшись на бік, хворий прокидався від болю і здійснював акт сечовипускання. Після кількох таких «сеансів» хворий вже прокидався і без щітки, варто було йому тільки повернутися на бік.
Мета дослідження: познайомити широкий загал із застосуванням фітотерапії в урології, її ефективністю при лікуванні пієлонефриту, циститу. Одночасно попередити про її шкідливість при відсутності системи, перевищення дозування тощо.
На сьогодні зовсім по-іншому люди ставляться до фітотерапії [9; 10; 11]. Близько двадцяти п’яти років тому фітотерапія прийняла на себе тягар альтернативи класичного лікування урологічних хворих. Особливо це помічено в Європі, США та Азії. Слід зазначити, що фітотерапія поширюється більш ніж у 50% країн світу. Цікавий той факт, що у США доросле населення витрачає на рослинні препарати, котрі використовуються протягом року, близько п’яти мільярдів доларів щорічно. Досить часто рослинні препарати почали використовувати у вигляді монотерапії, але переважно у комплексі з іншими препаратами (антибіотиками, дезінтоксика-ційною терапією тощо).
Застерігаємо, що рослинні препарати не можна використовувати аби як, без перевірки та без обережності. Перед тим, як почати застосовувати рослинні препарати, слід проконсультуватися з лікарем (фармацевтом) - фітотерапевтом. Чітко дотримуватися виконання його рекомендацій.
Так, наприклад, міняти трави не рідше, ніж через 3-4 тижні від початку лікування. Слід дотримуватися дозувань, які вказані лікарем. Необхідно враховувати наявність супутніх захворювань, вік хворих. Із лікарем-фітотерапевтом треба проконсультуватися по проблемі сумісництва трав з лікарськими препаратами, які отримує (або буде отримувати) хворий. Наприклад, женьшень не можна вживати з кавою. Такі препарати, як антибіотики тетрациклінового ряду та сульфаніламіди - не можна вживати зі звіробоєм.
Слід зазначити, що такі трави, як полинь, чистотіл, звіробій, чемериця, папороть, яловець та інші треба застосовувати досить обережно. Якщо дотримуватися необхідних правил, то використання рослинних препаратів буде не тільки корисним, але й дуже ефективним при лікуванні урологічних захворювань (зокрема, таких як пієлонефрит, цистит).
Що стосується пієлонефриту, то він за даними різних авторів складає близько 14% від усіх захворювань нирок [1, 8, 12]. Відомо, що пієлонефрит - це запалення слизової оболонки миски та паренхіми з локалізацією вогнища в інтерстиціальній тканині нирки. Для цього повинно бути два фактори - інфекційний агент та порушення пасажу сечі (наявність каменя, стриктура пієлоуретрального сегмента, сечоводу тощо). Збудники пієлонефриту самі різноманітні (кишкова паличка, синьогнійна паличка, ентеробактер та інші). При цьому температура тіла підвищується до 39-40 °С, лихоманка, біль у відповідній поперековій зоні. Виникають значні зміни з боку сечі (піурія), крові (лейкоцитоз). Загальна слабкість, спрага, нудота. У таких випадках, як правило, призначаються антибіотики (цілеспрямовано) дезінтоксикаційні, десенсибілізуючі засоби тощо. З метою закріплення ефекту в комплексі загально призначеної терапії слід назначати, на наш погляд, один із рекомендованих фітозборів [7]:
Збір № 268
Трава звіробою звичайного 15,0
Трава собачої кропиви п’ятилопатевої 15,0
Трава споришу звичайного 15,0
Листки м’яти перцевої 15,0
3 ст. л. збору залити 0,8 л окропу, настояти 60 хв., процідити. Вживати по 0,5 склянки 3 рази на день.
Збір № 269
Трава фіалки триколірної 25,0
Трава собачої кропиви звичайної 25,0
Трава звіробою звичайного 25,0
Трава хвоща польового 25,0
2 ст. л. збору залити 200 мл окропу, про-кип’ятити на водяному огрівнику 30 хв., на-стояти 10 хв., процідити. Вживати по 1/4 склянки 4 рази на день.
Збір № 270
Трава фіалки триколірної 15,0
Трава собачої кропиви звичайної 15,0
Трава звіробою звичайного 15,0
Трава хвоща польового 15,0
Плоди шипшини травневої 15,0
1 ст. л. збору залити 200 мл окропу, про-кип’ятити 10 хв., настояти 10 хв., процідити. Вживати по 1/4 склянки 4 рази на день.
Збір № 271
Пелюстки дивини лікарської 10,0
Листки брусниці звичайної 50,0
Квітки нагідок лікарських 20,0
Листки кропиви дводомної 20,0
Трава фіалки триколірної 30,0
2 ст. л. суміші настояти з 2 склянками окропу. Вживати по 0,5 склянки 3 рази на добу при слаболужній реакції сечі (при пієлонефриті у вагітних, інколи з набряками і судомою).
Збір № 273
Бруньки тополі чорної 15,0
Кора верби білої 10,0
Листки чорниці звичайної 10,0
Листки малини звичайної 20,0
Корені алтеї лікарської 20,0
Кореневища пирію повзучого 25,0
Трава собачої кропиви серцевої 20,0
Листки рути запашної 25,0
1 ст. л. суміші прокип’ятити з 1 склянкою води. Вживати по 1 ст. л. 3-4 рази на добу після їжі (дія сечогінна, протизапальна, седативна, антисептична і гіпотензивна).
Після зникнення суб’єктивних ознак інтоксикації, призначають такі суміші:
Збір № 275
Трава собачої кропиви серцевої 25,0
Трава звіробою звичайного 10,0
Корені живокосту лікарського 10,0
Трава споришу звичайного 25,0
Квітки пижма звичайного 20,0
1 ст. л. суміші прокип’ятити з 1 склянкою води 10-15 хв. Вживати по 0,5 склянки 2 рази на добу після їжі. Тривалість курсу 4-5 тижнів, перерва - 2 тижні. Вживати до настання стійкої ремісії.
Збір № 281
Трава собачої кропиви серцевої 10,0
Трава звіробою звичайного 10,0
Трава фіалки триколірної 10,0
Трава хвоща польового 10,0
1 ст. л. суміші залити 1 склянкою окропу, прокип’ятити на водяному огрівнику 10 хв., настояти 30 хв., процідити. Вжити теплим по 2-3 склянки на день (хронічний пієло- нефрит).
Збір № 307
Трава чистотілу великого 20,0
Трава хвоща польового 10,0
Листки берези білої 10,0
Корені вовчуга польового 10,0
1 ст. л. збору на склянку окропу; настояти 1 год. Вживати по 1 десертній ложці 3-4 рази на день за 15 хв. до їжі і перед сном протягом двох тижнів.
Якщо не вдавалося повністю вилікуватись від гострого пієлонефриту, або недостатньо уважно хворий поставився до свого лікування, гострий пієлонефрит переходить у стадію хронічного пієлонефриту. Відомо, що хронічний пієлонефрит протягом багатьох років супроводжується, субфебрильною температурою (37,3-37,5 °С), стійкою піурією. З часом виникають ознаки хронічної ниркової недостатності: підвищення рівня креатиніну та сечовини у крові, гіпоізостенурія. Постійний запальний процес у нирці призводить до утворення рубців у паренхімі нирки -остання зменшується, «зморщується». Лікування тривале та малоефективне. У цих випадках фіто-збори відіграють досить значну роль у процесі лікування та підтримки загального стану хворого. Тут слід назначати фітозбори [7]:
Збір № 280
Трава кропиви дводомної 25,0
Трава звіробою звичайного 25,0
Корені живокосту лікарського 25,0
Трава споришу звичайного 25,0
Квітки пижма звичайного 20,0
1 ст. л. суміші прокип’ятити з 1 склянкою води 10-15 хв. Вживати по 0,5 склянки 2 рази на добу після їжі при хронічному пієлонефриті в період ремісії.
Збір № 281
Трава собачої кропиви серцевої 10,0
Трава звіробою звичайного 10,0
Трава фіалки триколірної 10,0
Трава хвоща польового 10,0
1 ст. л. суміші залити 1 склянкою окропу, прокип’ятити на водяному огрівнику 10 хв., настояти 30 хв., процідити. Вжити теплим по 2-3 склянки на день (хронічний пієлонефрит).
Збір № 285
Трава фіалки триколірної 10,0
Трава звіробою звичайного 10,0
Корені живокосту лікарського 20,0
Квітки бузини чорної 5,0
Трава золотушника звичайного 5,0
2 ст. л. суміші прокип’ятити з 2 склянками води 10 хв., настояти, процідити. Випити протягом доби. Курс по 4-5 тижнів проводити 2 рази на рік при латентній формі хвороби. Суміші треба періодично міняти.
Збір № 286
Листки берези білої 20,0
Листки суниці лісової 20,0
Листки кропиви дводомної 20,0
Листки ожини сизої 10,0
Насіння льону звичайного до 100,0
1 ст. л. суміші прокип’ятити з 1 склянкою води 10 хв. Вживати по 1-3 склянки на добу (завдяки сечогінній, метаболічній дії сприяє регенерації пошкодженої оболонки канальців).
Збір № 296
Кореневища лепехи звичайної 10,0
Квітки бузини чорної 20,0
Трава звіробою звичайного 25,0
Трава меліси лікарської 10,0
Насіння льону звичайного 15,0
Листки ниркового чаю 15,0
Трава спориша звичайного 25,0
Листки мучниці звичайної 25,0
Плоди фенхелю звичайного 10,0
3 ст. л. суміші залити 0,5 л окропу, настояти 6 годин. Вжити за 3 прийоми за 30 хв. до їжі (хронічний пієлонефрит).
Збір № 299
Трава звіробою звичайного 15,0
Бруньки берези білої 10,0
Насіння льону звичайного 15,0
Пагони туї західної 20,0
Листки м’яти перцевої 10,0
Трава материнки звичайної 35,0
Трава петрушки кучерявої 25,0
Кореневища холодку лікарського 10,0
Трава спориша звичайного 25,0
Листки евкаліпту кулястого 5,0
3 ст. л. суміші залити 0,5 л окропу, настояти 6 годин. Вжити за 3 прийоми за 30 хв. до їжі (хронічний пієлонефрит).
Запальні процеси сечового міхура (цистити) виникають у своїй більшості від інфекції. Значно менше цистити виникають від маніпуляційних процедур, введення ліків або хімічної речовини в порожнину сечового міхура.
Попадання інфекції в порожнину сечового міхура недостатньо, щоб виник запальний процес. Треба мати підготовлений «µрунт» з боку організму. Тобто останній повинен бути знесиленим іншими захворюваннями - цукровий діабет, хронічними захворюваннями з боку легенів, шлунково-кишкового тракту тощо. У чоловіків причиною можуть бути навіть захворювання з боку простати (простатит, доброякісна гіперплазія передміхурової залози).
У жінок гострий (так і хронічний) цистит зустрічається значно частіше в порівнянні з чоловіками. Це пояснюється особливостями анатомічної будови, та відповідного туалету піхви та прямої кишки. Досить часто жінки перестають лікуватися, як тільки дизуричні розлади зникають, у середньому через 1-2 доби від початку лікування, чим сприяють тому, що не доліковують гострий цистит і він переходить у хронічну стадію. Саме через це комплексне лікування повинно бути всеосяжним та не менше 7-10 днів.
У цих випадках теж дуже корисна фітотерапія. На наш погляд, найбільш корисні такі фітозбори [7]:
Збір № 4
Корені вероніки лікарської 15,0
Трава хвоща польового 30,0
Листки шавлії лікарської 15,0
Листки мучниці звичайної 15,0
1 ст. л. суміші настояти 6 год. зі склянкою холодної води, прокип’ятити 5-10 хв., процідити. Вжити ковтками протягом дня.
Збір № 6
Трава чистотілу великого 10,0
Листки мучниці звичайної 30,0
Плоди петрушки посівної 20,0
1 ст. л. суміші настояти 6 год. зі склянкою холодної води, прокип’ятити 7-10 хв., процідити. Вжити ковтками протягом дня. Діє при лужній реакції сечі.
Збір № 10
Плоди ялівцю звичайного 20,0
Трава хвоща польового 15,0
Листки мучниці звичайної 30,0
Лушпиння плодів квасолі звичайної 15,0
4 ст. л. суміші прокип’ятити 7-10 хв. з 1 л води, настояти 10 хв., процідити. Вжити протягом дня.
Збір № 14
Листки подорожника великого 20,0
Кореневища перстачу стоячого 15,0
Трава хвоща польового 15,0
1 ст. л. суміші прокип’ятити 7-10 хв., з 2 склянками води, процідити. Вживати по склянці теплим у другій половині дня.
Збір № 17
Стовпчики з приймочками кукурудзи 10,0
Трава грижниці голої 10,0
Листки мучниці звичайної 15,0
Бруньки берези бородавчастої 15,0
Трава хвоща польового 5,0
Корені бузини трав’янистої 15,0
Квітки волошки синьої 10,0
4 ст. л. суміші заварити як чай з 1 л окропу, настояти 10-12 год. у теплому місці, процідити. Вжити за 5 прийомів протягом дня.
Збір № 19
Квітки бузини чорної 20,0
Листки брусниці звичайної 20,0
Трава звіробою звичайного 20,0
Квітки ромашки лікарської 20,0
Бруньки тополі чорної 20,0
1 ст. л. суміші прокип’ятити 30 хв. із 3 склянками води, процідити. Вживати по 100 мл 4-6 разів на день 10-12 днів (при гострому циститі).
Збір № 20
Квітки ромашки лікарської 20,0
Бруньки тополі чорної 20,0
Листки м’яти перцевої 15,0
1 ст. л. суміші настояти протягом 3-4 год. зі склянкою окропу, процідити. Вживати по 100 мл 4-5 разів на день перед їжею (при гострому циститі).
Збір № 22
Трава звіробою звичайного 15,0
Трава хвоща польового 15,0
Листки берези бородавчастої 20,0
Листки кропиви дводомної 20,0
2 ст. л. суміші настояти із 3 склянками окропу. Вживати по 0,5 склянки 4-5 разів на день після їжі (при хронічному циститі з лужною реакцією сечі).
Усі фітозбори представлені за рекомендаціями та використовуються за консультацією доцента Ю. І. Корнієвського.
Висновки
Фітотерапія все ширше та ефективніше застосовується в офіційній медичній практиці. Особливо вона корисна при лікуванні запальних процесів в урологічних хворих (пієлонефрит, цистит). Слід її застосовувати в комплексному лікуванні з урахуванням відповідних правил, пов’язаних з дозуванням, строками застосування, з урахуванням наявності супутніх захворювань та віку хворих.