В.П. Стусь, К.С. Бараннік

Стан кровообiгу паренхiми нирок у хворих зi стiйким порушенням уродинамiки

Вступ. Кругообіг крові є саме тим основним регульованим перемінним, що дозволяє організму пристосовуватися до зміни потреб його органів і систем та підтримувати в кожний даний момент необхідний для них рівень кровотоку [1]. На нирки припадає 19% серцевого викиду крові. Нирки через свої функціональні і анатомічні особливості є чудовою моделлю для вивчення гемодинаміки, що дозволяє використовувати доплерографію ниркових артерій для визначення ступеня органних уражень при системних захворюваннях, а також як тесту ефективності використання різних лікарських препаратів, для динамічного спостереження і ви-значення ступеня тяжкості ураження при захворюваннях ниркової паренхіми [2]. Проте, цінність цього методу в діагностиці деяких видів патології на сьогодні обговорюється, отримані дані часто безсистемні, описування доплерографічних характеристик різних захворювань мають спорадичний характер [3].

Мета дослідження. За допомогою доплерографії ниркових артерій визначити стан кровообігу паренхіми нирок у хворих з однобічним стійким порушенням уродинаміки.

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 52 хворих із захворюваннями верхніх сечових шляхів, що супроводжувалися однобічним стійким порушенням уродинаміки. Вік хворих складав від 21 до 57 років. Чоловіків було 22, жінок - 30. Причинами стійкого порушення уродинаміки були: сечокам’яна хвороба у 36 хворих, стриктури сечоводу - у 16 хворих. Тривалість захворювання складала від 1 до 4 років. Хворі були обстежені і госпіталізовані до клініки для оперативного лікування. Контрольну групу склали 12 клінічно здорових пацієнтів. Усім хворим проводили доплерогра-фічне обстеження ниркових артерій з метою визначення стану кровообігу паренхіми нирок. Для визначення стану ниркової гемодинаміки оцінювали такі показники, як максимальна систолічна швидкість артеріального потоку (Vmax), кінцева діастолічна швидкість (Vmin). При аналізі доплерограм також визначали показник прискорення систолічного потоку (Асс), індекс прискорення (АI), час прискорення систолічного підйому (АТ), визначали індекси: індекс резистентності (IР), пульсаційний індекс (ПI), показник систоло-діастолічного співвідношення (СД).

Результати та їх обговорення. Проведене доплерографічне обстеження ниркових артерій з боку ураженої нирки і протилежної до-зволило визначити наступні зміни кровообігу їх паренхіми. Так, у всіх випадках з боку порушеної уродинаміки визначали стійке зменшення систолічної швидкості артеріального потоку в артерії ураженої нирки, яке було найбільш вираженим у її дистальному відділі, що свідчило про переважні зміни в артеріях паренхіми нирки. Якщо Vmax на рівні вістя ниркової артерії була зменшена до 50,6±16,9 см/с (норма - 93,7±17,2 см/с), то у дистальному відділі основного стовбура вона вже складала 37,5±7,9 см/с (норма - 89,4±16,4 см/с). Зміни відбувалися і з показником індексу резистентності (IР), який збільшувався і складав на рівні вістя ниркової артерії 0,69±0,08 (норма 0,63±0,06) і 0,95±0,07 (норма 0,6±0,06) на рівні дистального відділу ниркової артерії. Зростання периферичного судинного опору при обструктивній уропатії пов‘язане з підвищенням тиску у мисково-чашковій системі, який може провокувати зростання рівня простагландинів, а також інших вазоактивних речовин, які, у свою чергу, обумовлюють вазоконстрикцію, що можна визначити під час доплерографічного обстеження.

Дослідження гемодинаміки на рівні паренхіми ураженої нирки показало наступні зміни показників. Так, Vmax на сегментарних артеріях ураженої нирки була зменшена майже у 2 рази - до 38,7±14,8 см/с (норма - 71,7±20,2 см/с), а на рівні долевих артерій - до 23,9±8,9 см/с (норма - 39,9±7,8 см/с). При цьому також збільшувався і показник індексу резистентності. На рівні сегментарних артерій його значення було - 0,89±0,07 (норма 0,61±0,06) і 0,91±0,07 (норма - 0,59±0,06) на рівні долевих артерій паренхіми. Відносне зниження показника порівняно з індексом резистентності на рівні дистального відділу ниркової артерії пов’язано зі скиданням крові через артеріовенозні шунти. Ви-значені зміни показників кровотоку нирки при однобічному порушенні уродинаміки в ній корелювали зі ступенем ураження і віком хворих (з урахуванням вікових змін у судинах із зменшенням їх еластичності). Зміни інших показників кровотоку не мали принципового значення і не завжди співпадали з анатомічними і функціональними змінами ураженої нирки.

Відомо, що контралатеральна нирка бере на себе основну частину загальної функції нирок за рахунок деяких компенсаторно-пристосовних змін у її судинному руслі і, відповідно, збільшенням функціонального навантаження. Але протилежна нирка також підпадає під вплив рено-ренального рефлексу, який може втручатися у перебіг компенсаторної перебудови її кровотоку. Визначення стану гемодинаміки контралатеральної нирки показало такі значення. Vmax на рівні вістя ниркової артерії була збільшена до 120,4±15,8 см/с (норма - 85,7±18,2 см/с), а у дистальному відділі основного стовбура вона складала 114,2±6,7 см/с (норма - 78,2±7,07 см/с). Збільшення швидкості кровотоку мало виражений компенсаторний характер. Незначні зміни відбувалися і з показником індексу резистентності (IР), який незначно збільшувався і складав на рівні вістя ниркової артерії 0,64±0,08 (норма 0,63±0,06) і 0,68±0,07 (норма 0,6±0,06) на рівні дистального відділу ниркової артерії. Останнє свідчить про деяку невідповідність загальної ємності русла крові протилежної нирки компенсаторному збільшенню швидкості кровотоку.

Дослідження гемодинаміки на рівні паренхіми контралатеральної нирки показало наступні зміни показників. Так, Vmax на сегментарних артеріях протилежної нирки також збільшена до 93,7±10,8 см/с (норма - 62,5±4,6 см/с), а на рівні долевих артерій цей показник збільшувався не так виразно і складав 40,14±8,9 см/с (норма - 34,9±7,7 см/с). При цьому також відзначені зміни показника індексу резистентності. На рівні сегментарних артерій його значення було - 0,69±0,07 (норма 0,61±0,06) і 0,60±0,07 (норма - 0,59±0,06) на рівні долевих артерій паренхіми. Деяке збільшення індексу резистентності мало відносну невідповідність загальній ємності навіть компенсаторно перебудованого русла кровотоку протилежної здорової нирки. Проте, компенсаторне збільшення її функції відбувається завдяки інтенсивному збільшенню обмінних процесів.

Висновки.

1. Метод доплерографічного обстеження дозволяє оцінити зміни гемодинаміки нирок в умовах стійкого порушення уродинаміки однієї з них та стан компенсаторних змін у протилежній нирці, що дозволить визначити способи їх корекції у комплексному лікуванні.

2.Для більш повного і точного вивчення гемодинаміки необхідно розробляти інші методи, які дозволять враховувати додаткові фактори, частину з яких тільки доплерографією оцінити досить складно.