К.О. Борисов, Ф.І. Костєв

Особливості метаболічного гомеостазу у хворих на інфравезикальну обструкцію

Порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів (НСШ) є широко розповсюдженим пато­логічним станом, притаманним більш ніж 80% чоловіків старших вікових груп та значному контингенту жінок у постменопаузальному пері­оді. Тривала парціальна інфравезикальна об­струкція (ІО) обумовлює розвиток складного симптомокомплексу нижніх сечових шляхів (СНСШ) та дисфункції сечового міхура, що нега­тивно впливають на перебіг патологічного про­цесу та ефективність лікувальних заходів [1,2,4].

Прогресування інфравезикальної обструк­ції, спричиненої доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), стриктурами уретри (СУ), стенозом шийки сечового міхура (СШСМ) та ін. призводять до повної функці­ональної декомпенсації сечового міхура, що обумовлює суттєве зниження рівня якості життя хворих та їх соціальну дезадаптацію [2,4,5,6].

Клінічні прояви СНСШ у хворих з інфра­везикальною обструкцією пов’язані із знижен­ням еластичних властивостей, ішемією детрузора та ультраструктурними змінами, зокрема, окси­дацією протеїнів, пов’язаних із порушеннями енергетичного метаболізму у тканинах сечового міхура та уретри [5,7,8].

Оксидація протеїнів відбувається у струк­турах клітинного ядра, мітохондрій та мікросом. Проте у субклітинній фракції в найбільшій мірі окисленню піддається мікросомальний компо­нент. Ішемія детрузора, що має своїм наслідком розвиток хронічної гіпоксії його тканин, обумовлює розвиток стану гіпоксичного стресу, до якого найбільш чутливими виявилися стро­мальні елементи, на відміну від уротеліальних та м’язових компонентів детрузора сечового міхура [6,7,8].

Метою нашого дослідження стало встанов­лення вираженості змін стабільності сульфгід­рильних груп протеїнів, функціонального стану антиоксидантної системи та активності процесів детоксикації у хворих із інфравезикальною об­струкцією.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Біохімічні дослідження були проведені із використанням крові 31 хворого на ДГПЗ ІІ ст. та 30 здорових осіб (норма), які попередньо проходили клінічне обстеження. В плазмі крові визначали активність глутатіон-s-трансферази, а в гемолізаті крові - активність глутатіонперок­сидази та глутатіонредуктази. В депротеінізо­ваному та нейтралізованому екстракті крові виз­начали вміст тіолової та дисульфідної форми глутатіону.

Нами спостерігався 31 пацієнт з клініч­ними проявами інфравезикальної обструкції, обумовленої доброякісною гіперплазією передмі­хурової залози ІІ ст. (27 хворих) та стенозом шийки сечового міхура (4 хворих). Вік хворих знаходився в межах від 67 до 82 років (в середньому ±75,5 років). Тривалість захворю­вання менше 5 років встановлено у 12 (38,7%) хворих, більше ніж 5 років мала місце у 19 (61,3%) пацієнтів.

Попередньому консервативному лікуван­ню піддавалося 22 (70,9%) хворих, хірургічному лікуванню - 1 (3,2%) хворий, не отримували лікування 8 (25,8%) пацієнтів.

При виконанні урофлоуметричних дослід­жень встановлено, що середня об’ємна швид­кість сечовиділення у спостережуваних хворих становила 2,3 ± 0,7мл/с, а максимальна 6,8 ± 1,2мл/с.

Після завершення клінічного обстеження всі хворі підлягали хірургічним методам ліку­вання. Так, у 9 (29,0%) випадках в подальшому виконано ТУР передміхурової залози, у 1 (3,2%) із спостережуваних - трансуретральна інцизія шийки сечового міхура і у 21 (67,7%) хворого - черезміхурова простатектомія.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Отримані результати біохімічних дослід­жень наведені в таблиці.

Згідно наданим даним в крові хворих із ІО вміст тіолових груп білків виявився значно зниженим, дорівнюючи 413,6 ± 30,4мкмоль/л, що складало 78% у порівнянні з нормою (530,2 ± 42,5мкмоль/л).

Рівень дисульфідних груп білків в крові збільшився до 111,2% (1132,2±80,4мкмоль/л) у порівнянні з нормою (1018,2±94,7мкмоль/л). Концентрація відновленого глутатіону також виявилась зниженою до 577,5±52,4мкмоль/л, що склало 74% у порівнянні з нормою (780,4 ± 70,2мкмоль/л).

Рівень окисленого глутатіону встановлено підвищеним до 183,7±14,6мкмоль/л (128%) у зіставленні з нормою (143,5±12,4мкмоль/л).

Слід підкреслити, що зазначені вище зміни метаболічного стану в найбільшій мірі були притаманними літнім хворим із ІО, тривалість захворювання у яких перевищувала 5 років, а уродинамічні порушення мали значну вираже­ність.

Аналіз даних щодо змін рівня найважли­вішого детоксиканту та антиоксиданту організму людини - глутатіону - переконливо свідчить про наявність стану оксидативного стресу в організмі хворих з інфравезикальною обструкцією.

Означений феномен сприяє прогресуванню складного патологічного процесу в нижніх се­чових шляхах, що узгоджується з даними літе­ратури про порушення системи глутатіону при довготривалих хронічних захворюваннях органів та систем організму людини [5,8,9,10].

Виходячи з особливостей тієї ролі, яку ві­діграє глутатіон у підтриманні функціонального стану тканин слизових оболонок та у впливі на процеси фіброзу [6,9,10], можна вважати, що виявлене нами істотне зниження рівня глутатіону в крові хворих є важливою патогенетичною ланкою розвитку інфравезикальної обструкції.

Досліджуючи активність глутатіонперок­сидази слід вказати на помірне підвищення її активності в крові хворих з ІО до 118% (248,0 ± 18,7 мккат/л) в порівнянні з нормою (210,2 ± 17,6 мккат/л).

Вивчення активності глутатіонредуктази встановило її суттєве зниження в крові спостере­жуваних хворих до 26,3±2,2мккат/л, що відпові­дало 75,6% порівняно з нормою (34,8 ± 2,5 мккат/л).

Активність глутатіон-S-трансферази в кро­ві хворих з ІО також виявилась дещо зниженою до 461,5±44,2мккат/л, що склало 81,2% при зіставленні з нормою (568,4±52,8мккат/л).

Щодо активності глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази, то її найбільші зміни спосте­рігалися переважно у хворих із клінічними ознаками функціональної декомпенсації детру­зора сечового міхура та супутньою хронічною інфекцією сечових шляхів, що характеризувалася активним перебігом.

Отримані дані про рівень активності глута­тіонових ферментів у хворих з ІО також під­тверджують наявність стану оксидативного стре­су та розкривають його суттєві патогенетичні механізми.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз даних стосовно рівня вмісту глута­тіону та змін активності глутатіонових ферментів в крові хворих із ІО свідчить про наявність стану оксидативного стресу, що є важливою патогене­тичною ланкою розвитку та прогресування ін­фравезикальної обструкції.

2. Отримані результати слід розглядати як клі­ніко-біохімічні обґрунтування доцільності корек­ції глутатіонового статусу вкомплексному хірур­гічному лікуванні хворих з ІО.