В.І. Тріщ

Дослідження рівня ендотеліну-1 у хворих на хронічний абактеріальний простатит

Вступ. За даними різних авторів поширеність хронічного простатиту (ХП) становить від 3 до 35% [4, 7, 9]. Серед чоловіків працездатного віку (до 50 років) ХП є найбільш поширеним урологічним захворюванням, а притаманні для нього симптоми є частою (до 8% випадків) причиною звернення за урологічною допомогою. Нині вважають, що лише 5-10% випадків хронічного простатиту мають бактеріальну природу, близько 60-65% - це не бактеріальні простатити і 30-35% - простатодинія [6, 7, 9, 15]. У 80% випадків при культуральному аналізі секрету передміхурової залози інфекційний чинник ХП не виявляється. Ця форма ХП відповід-но до класифікації Національного інституту здоров’я (НІЗ) США визначається як хронічний абактеріальний простатит, або синдром хронічного тазового болю (категорія III) (СХТБ) [3, 10, 14]. Лікування при хронічному простатиті залежить від ступеня вираженості захворювання, його тривалості, приєднання порушень статевих функцій. Проте ефективність лікування низька. Відновити функцію передміхурової залози дуже важко. У пацієнтів молодого віку може розвинутись еректильна дисфункція, порушується репродуктивна функція [1, 3, 5]. Усе це виправдовує пошук нових методів діагностики та лікування даного захворювання.

Ендотелій судин є єдиним органом, який регулює гемодинаміку і перфузію відповідно до потреби кожного органа або тканини. Основним механізмом впливу ендотелію є виділення деяких біологічноактивних речовин.

Від адекватного функціонування ендоте-ліоцитів залежать тонус судин, атромбогенність судинної стінки, активність тромбоцитів і згортальної системи крові, запального, оксидантного процесів, а також структурна цілісність шарів судинної стінки і прояви атерогенезу.

При порушенні функції або структури ендотелію різко міняється спектр біологічно активних речовин, що ним виділяється. Ендотелій починає секретувати агреганти, коагулянти, вазокостриктори і стає ініціатором (або модулятором) багатьох патологічних процесів в організмі.

Одним із найважливіших механізмів, які забезпечують адекватний потребам судинний тонус, є функціональна активність ендотелію. Ендотелій забезпечує не лише тонус периферичних артерій, але й впливає на багато інших факторів, зокрема, реологічні і згортальні властивості крові, антиоксидантний захист, регулює вивільнення депресорних факторів, кінінів, безпосередньо впливає на процеси атерогенезу [2, 9, 11]. Ендотеліальна дисфункція може бути найбільш ранньою ознакою у становленні ба-гатьох захворювань [5, 6, 8, 13].

Відповідно, зменшення пошкодження, корекція і підтримка адекватного функціонування ендотелію є однією із найбільш актуальних задач сучасної терапії.

Потребують подальшої розробки шляхи виявлення та медикаментозної корекції ендотеліальної дисфункції у даного контингенту хворих.

Мета дослідження: вивчення рівня ендотеліну-1 у сироватці крові хворих на хронічний абактеріальний простатит.

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебувало 84 хворих на хронічний абактеріальний простатит, зокрема, 42 із синдромом запального хронічного тазового болю (СЗХТБ) (категорія IIIА) і 42 хворих із синдромом незапального хронічного тазового болю (СНХТБ) (категорія IIIВ). Середній вік пацієнтів склав 33,6±3,5 року (від 20 до 50 років), тривалість захворювання від 8 міс. до 7 років (у середньому 4,2±1,3 року). Контрольну групу, репрезентативну основній групі, склали 25 практично здорових чоловіків віком від 20 до 50 років. Діагноз верифікували на основі пальцевого дослідження передміхурової залози (ПЗ), простатиту в анамнезі, лабораторних досліджень: а) аналізу секрету ПЗ; б) дослідження виділень із сечівника на специфічну та неспецифічну флору; в) мікробіологічне дослідження секрету ПЗ та ультрасонографії ПЗ [7, 8].

Діагноз СЗХТБ (категорія IIIA) виставлявся на основі наступних критеріїв: наявність періодичного чи постійного болю над лоном, у промежині, калитці, крижах протягом тривалого часу (не менше 3 міс.), з розладами сечовипускання або без них; наявність збільшення кількості лейкоцитів (> 10 у полі зору) при мікроскопічному дослідженні секрету передміхурової залози; негативних результатах мікробіо-логічних досліджень секрету простати. Діагноз СНХТБ (категорія IIIВ) також виставлявся на основі стандартних критеріїв: наявність періодичного чи постійного болю над лоном, у промежині, калитці, крижах протягом тривалого часу (не менше 3 міс.), з розладами сечовипускання, чи без них; нормальна кількість лейкоцитів (< 10 у полі зору) при мікроскопічному дослід-женні секрету передміхурової залози; негативні результати мікробіологічних досліджень секрету простати [10, 11, 12, 15].

Також проводили анкетування за моди-фікованою міжнародною системою оцінювання симптомів при захворюваннях ПЗ.

Ендотеліальну функцію оцінювали за концентрацією в сироватці крові ендотеліну-1 (ЕТ-1), який визначали за допомогою набору фірми «Biomedica» для кількісного визначення ЕТ-1 шляхом імуноферментного аналізу. Статис-тичну обробку результатів виконували за до-помогою проводили комп’ютерної програми «Statistika» StatSoft Inc. та Exel XP.

Результати та їх обговорення. Для пацієнтів першої групи із СЗХТБ (категорія IIIA) були більше характерні частота і вираженість розладів сечовипускання, а для хворих другої групи із СНХТБ (категорія IIIB) більше виражений больо-вий синдром, що вплинуло на більш низьку якість життя даної групи пацієнтів. Так, при анкетуванні у пацієнтів I групи (категорія IIIА), сумарний бал за IPSS становив 15,78±0,21; індекс якості життя L - 3,2±0,05; оцінка загального стану за сумою балів (S+L) - 18,98±0,36, а при анкетуванні пацієнтів II групи (категорія IIIB), сумарний бал за IPSS становив 18,82±0,36; індекс якості життя L - 4,07±0,05; оцінка загального стану за сумою балів (S+L) - 22,89±0,24 (табл. 1).

У хворих на хронічний абактеріальний простатит рівень ендотеліну-1 у сироватці крові був вірогідно вищим (р<0,05), ніж у здорових чоловіків (табл. 2). Більш того, його значення залежало від варіанта перебігу захворювання. Так, якщо у здорових чоловіків концентрація ендотеліну-1 складала 0,96±0,2 фмоль/мл, то при синдромі запального хронічного тазового болю (категорія IIIА) даний показник був 2,36±0,2 фмоль/мл (р<0,05), а при синдромі незапального хронічного тазового болю (категорія IIIВ) ще вищим, будучи на рівні 2,94±0,83 фмоль/мл (р<0,05) (табл. 2).

Висновки

Отже, такі зміни рівня ендотеліну-1 можуть свідчити про прояви ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з хронічним абактеріальним простатитом. Концентрація в плазмі крові ЕТ-1 у таких хворих збільшується уже на ранніх стадіях формування захворювання. Підвищений рівень ЕТ-1 у хворих на хронічний абактеріальний простатит та його наростання по мірі прогресування захворювання, можливо, є одним із основних патогенетичних факторів виникнення та прогресування патологічного процесу в передміхуровій залозі.