Г.В. Бачурін, М.А. Довбиш, В.І. Бачурін, А.О. Губарь, А.В. Бачурін

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози, супроводжуючі її захворювання та їх лікування

Вступ. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози є одним із найпоширеніших захво-рювань чоловіків середнього, та особливо похилого та старечого віку [1,2,3]. Найпершими симптомами її появи бувають вимучені нічні сечовипускання. Часті підйоми протягом ночі знесилюють чоловіків, роблять роздратованими, вони скаржаться на свою долю лікареві та членам родини тощо. Найчастіше їх пригнічує невдоволення від прийому тієї маси препаратів, котрі зараз рекламуються фірмами. Все це змушує їх звертатися не тільки до лікарів, але й до знахарів, а це в свою чергу відтягує їх звернення за допомогою до урологів, що призводить до хронічної затримки сечі (ХЗС), або до гострої затримки сечі (ГЗС), що ще гірше.

Слід зазначити, що, як правило, у чоловіків це супроводжується патологічними змінами з боку гомеостазу. За останній період у самій передміхуровій залозі віднайшли цілий ряд уражень, що супроводжують розвиток парауретральних залоз, ураження стромальних структур. Основний серед них - це простатит (в основному хронічний). Проблеми його лікування привертають увагу урологів всього світу [4, 5, 6, 7], а також нашої держави [8, 9, 10, 11]. На сьогодні нас не задовольняють результати лікування хронічного простатиту та доброякісної гіперплазії передміхурової залози, якщо вони поєднані поміж собою. Застосування консервативної терапії аденоми робить її малоефективною при наявності хронічного простатиту і навпаки. Це, перш за все, обумовлено наявністю інфекційно-деструктивних змін, а часом навіть і присутністю специфічної патогенної інфекції. Порушення кровообігу у доброякісній гіперплазії передміхурової залози не сприяє доступу антибіотиків до осередків ураження, а таким чином вони недостатньо ефективні [12].

Саме тому приділяється більше уваги пошукам методів лікування із застосуванням новітніх технологій, фітотерапії для боротьби з моно- та мікст-інфекцією сечових шляхів [13, 14].

Мета дослідження: відобразити характер змін серед тканин гіперплазованої передміхурової залози при наявності супутньої патології, інфекції, ускладнень та їх лікування.

Матеріали і методи дослідження. Протягом 2016 року в клініці урології Запорізького державного медичного університету прооперовано 311 осіб з приводу доброякісної гіпер- плазії передміхурової залози, що склало 15,5% від усіх пролікованих хворих протягом року (табл. 1). Серед них з гострою затримкою сечі (ГЗС) було 199 осіб (63,9%) та з хронічною затримкою сечі (ХЗС), прооперовано 112 чоловіків (36,1%). Серед них у особливу групу були виділені 20 осіб із злоякісними утвореннями передміхурової залози. При цьому злоякісні ураження були діагностовані у 12 осіб (6%) з ГЗС, а у осіб з ХЗС тільки у 8 (7,1%). За віком хворих з ГЗС розподілені таким чином: 47 років (1 чоловік), 60-75 років було - 7 чоловіків, старшим за 75 років - 4 чоловіки. На відміну від цих показників серед 8 хворих з ХЗС тільки два чоловіки були молодшими за 60 років, а останні 6 осіб були віком від 71 до 91 року.

Аналіз отриманих даних показує, що осіб віком від 60 до 65 років було 93 чоловіки (31,7%). Середнього віку від 66 до 75 років було 116 осіб (39,7%) і старішими за 75 років - 84 особи (28,6%). Поряд із клінічним обстеженням були проведені бактеріологічні в умовах клініки. При цьому різні види інфекції були виявлені у 228 осіб (73,3%). Серед чоловіків із ГЗС інфекція була визначена у 142 (71,3%), а у чоловіків з ХЗС - у 86 (76,7%) (відображено у табл. 2, 3). При чому серед осіб з ГЗС моноінфекція спо-стерігалася у 123 осіб (86,1%), а мікст-інфек-ція - у 19 осіб (13,4%). У той же час у чоловіків з ХЗС моноінфекція простежувалася у 69 (80,2%), а мікст-інфекція - у 17 (19,8%). Таким чином, серед чоловіків з ХЗС було значно більше мікст-інфекції ніж у осіб з ГЗС, що складає у цілому 33,2% осіб з мікст-інфекцією.

Після інтенсивної короткочасної підготовки всі хворі з ГЗС оперовані у перші 12-24 години від моменту госпіталізації. 117 хворим проведені трансуретральні резекції (ТУР), а у 82 хворих проведені аденомектомії відкритим методом. Серед хворих з ХЗС ТУР використані у 86 осіб, і тільки у 26 виконані аденомектомії відкритим методом. Підготовка до оперативного втручання хворих з ХЗС проводилася не довше 2-3 діб з моменту госпіталізації. Отриманий матеріал відправляли для гістологічного дослідження (табл. 4).

Результати та їх обговорення. У 83 хворих (78,9%) з ХЗМ було діагностовано залозисто-кістозні форми гіперплазованих передміхурових залоз. Слід зазначити, що тільки у 24 осіб були визначені «чисті» залозисто-кістозні форми. У інших 59 чоловіків залозисто-кістозні форми були поєднані з ураженням простати. Так, у 41 особи залозисто-кістозні форми були одночасно з хронічним простатитом. У 11 чоловіків залозисто-кістозні форми супроводжувалися навіть гнійним простатитом. Окрім того, зало-зисто-кістозні форми поєднані з фіброзними формами, також базувалися на хронічному простатиті у 6 чоловіків. Змішана форма спостерігалася у 10 чоловіків, але у 7 з них також одночасно діагностовано і хронічний простатит. Окрім того, у 4 осіб була РІN низького ступеня. Серед усіх хворих тільки у 4 осіб спостерігали фібромускулярні і фіброваскулярні форми.

Згідно з вказаною табл. 5 хворих, молодших за 60 років, було 19 осіб (10,9%). За віком 60 до 65 років - 40 чоловіків (20,4%), від 66 до 75 років - 69 (36,9%) та старшими за 75 років - 59 (31,8%) осіб. За результатами мікроскопічного дослідження тканин залозисто-кістозна форма гіперплазії простати була виявлена у 53 осіб (28,1%) групи хворих, молодшими за 65 років. У той час залозисто-кістозна форма була виявлена у 116 осіб (62,1%), старших за 66 років. При цьому у 45 осіб молодшого віку залозисто-кістозна форма була однозначно з хронічним простатитом. З них у 8 осіб простатит був гнійним. Серед осіб похилого та старечого віку супровідний хронічний простатит діагностовано у 95 осіб (74,5%) і серед них у 8 чоловіків також він був гнійним. Серед осіб молодшого віку окрім залозисто-кістозних форм гіперплазії передміхурової залози у 9 спостерігалися змішані, стромальні, фіброваскулярні і фібромускулярні форми. У осіб, старших за віком, подібні форми гіперплазії передміхурової залози спостерігалися у 19 осіб.

Порівнюючи отримані результати поміж обома групами хворих виявилась одна особливість. У осіб з ГЗС гнійна форма простатиту діагностована у 7,6% випадках. У той же час у осіб з ХЗС ця патологія підтверджена у 9,8% випадків. Тобто, майже кожний десятий чоловік з ДГПЗ має гнійну патологію у простаті, що впливає на появу тазових болей, гіперактивність сечового міхура, та є причиною того, що хворому доводиться досить часто вставати у нічний час, щоб опорожнити сечовий міхур. На наш погляд, саме наявність простатиту (хронічного або гострого) є однією з причин, котрі впливають на показники простат специфічного антигену (ПСА).

Проведений аналіз результатів виявлення мікрофлори та її чутливість до антибіотиків у хворих на ДГПЗ був частково опублікований нами у 2015 році. На основі отриманих даних виникало питання, як боротися з вказаною інфекцією. Ми помітили деяку різницю впливу на моноінфекцію та мікст-інфекцію антибіотиків. Так, ванкоміцин з успіхом застосували у 73 з моноінфекцією (Enterococcus faecalis), а з мікст-інфекцією тільки у 28 чоловіків. Якщо до складу мікст-інфекції не входила кишкова паличка, ванкоміцин був менш ефективним. Ертапінем був ефективним при моноінфекції у 22 осіб і тільки у 9 осіб при мікст-інфекції. Лікозалід ефективно використовували у більшості хворих з моноінфекцією і менш ефективним він був при мікст-інфекції. Навіть при наявності кишкової палички. Левоміцетин досить корисно використано в поєднанні з фурагіном. Успішно використано і доксициклін у хворих як з моно- інфекцією, так і мікст-інфекцією. Такі препарати як міропінем успішно використовували в боротьбі з моноінфекцією. Імепінем був корисним при боротьбі з моноінфекцією і мікст-інфекцією. Менше корисним були гатіфлоксацин і ертапінем. Однак, підводячи підсумки, у наш час можна рекомендувати на окремі групи інфекцій такі препарати, як гентаміцин, цефт-ріаксон, імепінем. Такі препарати, як тігециклін, доксіциклін, імепінем досить успішно можуть використовуватися в боротьбі з Streptococcus peumoniаs. Такі антибіотики, як азітроміцин, цепрофлоксацин, ріфампіцин, левофлоксацин, цефепім мають поодинокі успіхи від їх застосування.

У післяопераційному періоді проводилася корекція гомеостазу у всіх хворих. Однак не вдалось запобігти виникненню декількох ускладнень. Так, у ранньому періоді помічені частково неутримання сечі (6 осіб), кровотеча із ложа простати спостерігалася у 8 осіб, гострі епідідіміти (4), та епідідімоорхіти (6). Враховуючи похилий вік хворих, ми спостерігали загострення з боку шлунково-кишкового тракту. Серед них 3 загострення виразки шлунка та 12-палої кишки, ускладнених кровотечею, 2 - загострення холециститу. Консервативне лікування проведено успішно (доц. Бачурін А.В.).

Вважаємо за доцільне використовувати фітотерапію у подальшому у хворих особливо з «залишками» хронічного простатиту. З цією метою використовували протягом не менше 2- 3 місяців різні трав’яні суміші. Наприклад, трава звіробою звичайного - 35,0; квітки ромашки лікарської - 35,0; трава чистотілу великого - 15,0; квітки липи серцелистої - 15,0.

2 стакани цієї суміші залити 500 мл окропу. Закрити в термосі, настояти 1 годину, процідити. Пити по 0,5 склянки двічі на день після їжі.

Листки берези повислої - 20,0; листки брусниці - 10,0; трава хвоща польового - 10,0; корені валеріани лікарської - 10,0; коренеплоди селери пахучої - 10,0. 2 столових ложки цієї суміші залити 300 мл окропу, кип’ятити на водяному огрівнику 10 хвилин, процідити. Пити по 1/4-1/2 склянки тричі на день за 1 годину до їжі.

Добре при загостренні процесу у простаті робити мікроклізми з таким складом: 1 чайна ложка чистотілу, 1 чайна ложка ромашки. Залити 200-250 мл окропу, охолодити до 40-60 °С. Процідити. По 75-100 мл вводити за допомогою гумової груші у пряму кишку. Не лягати. Можна ходити, сидіти. Через 1-1,5 години сходити до туалету. Це робити можна 1-2 рази на добу. Після випорожнення можна ввести геморойні свічки з метилурацілом. Лікування проводять протягом 2-3 тижнів. Є велика кількість різних сумішей трав, але їх необхідно підбирати для кожного хворого окремо.

Висновки

1. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози здебільшого супроводжується наявністю хронічного простатиту, за нашими даними у 228 осіб (73,3%) серед чоловіків з ГЗС вона визначена у 142 (71,3%), а у чоловіків з ХЗС - у 86 (76,7%). Гнійними процесами супроводжуються відповідно у 7,6% та 9,8% осіб.

2. Наявність хронічного простатиту є причиною нічного та денного неспокою хворих, що обумовлено тазовими болями (гіперактивністю сечового міхура, дизурією).

3. Під час загострення (так званий аденоміт) простатиту об’єм простати може бути однією із причин гострої затримки сечі.

4. Бактеріологічне дослідження сечі проводити обов’язково не тільки до, але й у подальшому після операції аденомектомії (ТУРП).