В.П. Стусь, В.М. Слюсарев

Динаміка захворюваності на рак передміхурової залози в Дніпропетровській області у 2003-2013 рр.

На теперішній час рак передміхурової залози (РПЗ) визнається однією з найбільш сер-йозних медичних проблем серед чоловічого населення. У Європі РПЗ є найбільш поширеною солідною пухлиною, захворюваність якою складає 214 випадків на 1000 чоловіків, випереджуючи рак легень та колоректальний рак. До того ж в теперішній час РПЗ посідає 2-ге місце серед причин смерті від раку серед чоловіків. Більш того, з 1985 р. спостерігається невелике збільшення кількості летальних наслідків в більшості країн, включаючи ті країни та регіони, в яких він непоширений [7].

РПЗ зустрічається частіше серед чоловіків похилого віку. Отже, він складає більшу проблему у розвинених країнах, де відсоток похилих чоловіків вищий. Так, в розвинених країнах РПЗ складає близько 15% випадків раку у чоловіків, тоді як у країнах, що розвиваються, лише 4% [6]. Слід зауважити, що рівень захворюваності на РПЗ суттєво розрізнюється в залежності від регіону. Наприклад, у Швеції, яка відрізняється високою довготривалістю життя та відносно незначною смертністю від захворювань, пов’язаних з палінням, РПЗ є найбільш поширеною злоякісною пухлиною у чоловіків та склав 37% всіх нових випадків раку у 2004 році [5].

За даними Американської онкологічної спілки (ACS) імовірність розвитку РПЗ серед американських чоловіків протягом життя складає 8%, та щорічно його виявлятимуть приблизно у 180 000 пацієнтів, а 32 000 чоловіків будуть померати від цього захворювання [4].

За прогнозами онкологів, з кожної 1 000 сорокарічних чоловіків в Росії протягом майбутнього життя 10 мають ризик захворіти на РПЗ та 7 - померти від РПЗ. Серед причин смерті від онкологічних захворювань у чоловіків старших 55 років РПЗ в Росії займає друге місце [1].

В Україні за даними на 01.01.2012 серед контингентів онкохворих на долю хворих на РПЗ припадає 3%. За даними Національного інституту раку, в Україні показник захворюваності серед чоловіків у 2008 році становив 31,5 на 100 тис. населення, а у 2012 році - 35,8 на 100 тис. чоловічого населення. З числа тих, які захворіли вперше у 2012 році I-II стадію мали 43,9%, III - 24,7%, IV - 18,1% хворих [2, 3].

Слід відмітити, що рівень виявлення хворих на пухлину простати при профілактичних оглядах низький і становить 25,7%. Як результат, 50-70% хворих звертаються за медичною допомогою з приводу розвитку ускладнень, обумовлених РПЗ.

Матеріали та методи дослідження. Проаналізовано показники захворюваності, летальності, результати диспансерного обліку та спе-ціальних методів лікування хворих на рак передміхурової залози у Дніпропетровській області за 2003-2013 рр.

Результати та їх обговорення. У термін з 2006 до 2013 року захворюваність на рак передміхурової залози (РПЗ) у Дніпропетровській області зросла з 328 до 568 чоловіків (з 10,5 до 17,2 на 100 тис. населення). В Україні ці показники за вказаний строк склали 5917 (12,8 на 100 тис. населення) та 7785 чоловіків (у 2012 році - 7512 чоловіків або 16,5 на 100 тис. населення). При цьому кількість померлих у Дніпропетровській області зросла з 179 (5,3 на 100 тис. населення) у 2006 році до 261 (7,9 на 100 тис. населення) чоловіків. В Україні ці показники за вказаний строк склали 3099 (6,6 на 100 тис. населення) та 3538 чоловіків або 7,63 на 100 тис. населення. При цьому летальність до року має стійку тенденцію до зниження як у Дніпропетровській області, так і в Україні загалом (табл.1).

За показниками, наданими у таблиці 2, у Дніпропетровській області спостерігається збільшення відсотка хворих I-II ст. РПЗ з 44,2 (2003 р.) до 50,0 (2012 р.) із зниженням до 43% у 2013 р., тому що відсоток хворих III та IV ст. за 10 років коливається як в бік зростання, так і в бік зменшення. Привертає увагу на себе зростання відсотка хворих з невизначеною стадією за-хворювання з 2,1 (2003 р.) до 16,8 (2013 р.).

Аналізуючи показники, що надані у таблиці 3, можна зробити висновок, що у Дніпропетровській області з 2003 до 2013 р. спостерігається збільшення кількості хворих з вперше встановленим діагнозом з 358 до 522 відповідно. Також показник 5-річної виживаності за вказаний термін має стійку тенденцію до зростання, як і кількість хворих на РПЗ у Дніпропетровській області, що перебувають на диспансерному обліку. Загалом за останні 11 років, з урахуванням коливань як в бік зростання, так і в бік зменшення, спостерігається підвищення відсотка занедбаних випадків РПЗ з 17,3% до 20,1%.

Iз 2003 до 2013 р. у Дніпропетровській області чітко просліджується тенденція збільшення як кількості вперше виявлених хворих на РПЗ, так і кількості хворих, що отримали спеціальні методи лікування, однак, на тлі збільшення відсотка хворих, охоплених спеціальним лікуванням по Україні в цілому, по Дніпропетровській області за вказаний термін, з урахуванням коливань як в бік зростання, так і в бік зменшення, спостерігається зниження відсотка цього показника з 68,2% до 60,5% (табл. 4).

За вказаний термін за засобами лікування в обох регіонах відмічається в цілому рівне співвідношення хірургічних та хіміо(гормоно)-променевих засобів, що обумовлено, з одного боку, збільшенням кількості виявлених хворих з локальними та місцевопоширеними формами РПЗ, так і поширенням паліативних засобів лікування у хворих з метастатичним перебігом захворювання (табл. 5).

Захворюваність на РПЗ та смертність від РПЗ як у Дніпропетровській області, так і в Україні, з урахуванням коливань, більш вираженими у Дніпропетровській області, як в бік зростання, так і в бік зниження, загалом мають тенденцію до підвищення (рис. 1).

Висновки.

1. З 2003 до 2013 р. як у Дніпропетровській області, так і в Україні загалом відмічається зростання захворюваності на РПЗ, при цьому в обох регіонах кількість виявлених хворих з I-II ст. захворювання має тенденцію до збільшення.

2. Смертність від РПЗ у Дніпропетровській області, так і в Україні, з урахуванням коливань, більш вираженими у Дніпропетровській області, як в бік зростання, так і в бік зменшення, загалом за останні 11 років залишається на стабільному рівні.