М.В. Зеляк, Д.I. Казюк, Р.Р. Антонів

Динамiка патологiчних i вiдновних процесiв у нирках i верхнiх сечових шляхах при експериментальнiй обструктивнiй уропатiї

Вступ. Аналіз світової літератури свідчить, що серед численних урологічних захворювань обструктивна уропатія (ОУ) займає значне місце. Ця хвороба, зумовлена динамічним або механічним порушенням уродинаміки, супроводжується стазом сечі в верхніх сечовидільних шляхах(ВСШ) і канальцевій системі нефронів, порушенням мікроциркуляторного русла (МЦР), лімфообігу та метаболізму клітинних структур [2-9].

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих з ОУ на основі поглибленого експериментального дослідження патогенезу, динаміки патологічних і відновних процесів та меж зворотності функціонально-структурних змін нирок і ВСШ.

Матеріали та методи дослідження. Ви-вчення будови паренхіми нирок, ВСШ і гемо-мікрорусла в нормі, їх компенсаторно-пристосувальних змін при ОУ та при її зворотності проведено на 54 кролях [1].

У 16 кролів на 3-, 7-, 15-, 30-й дні проводили реканалізацію ВСШ. Тривалість експериментів 1-90 діб. На етапах розвитку ОУ вимірювали внутрішньомисковий тиск, масу і об’єм нирок. Для визначення довжини, форми, локалізації і характеристики нефронів у нормі і при ОУ застосували метод мікродисекції.

Електроміографію ВСШ здійснювали з дотриманням метрологічних вимог з використанням модифікованих електродів В.О. Пирогова. Морфометричні параметри нефронів визначали на комп’ютерному комплексі Iнтеграл-2МТ.

МЦР нирок і сечоводів вивчали після ін’єкції судин паризькою синьою, імпрегнації азотно-кислим сріблом і гістологічними методами. Для ультраструктурного вивчення шматочок нирки та ВСШ переглядали в ел.мікроскопі ЕМ-100АК. Результати опрацьовані ста- тистично.

Результати та їх обговорення. У контрольних кроликів середній внутрішньомисковий тиск складав 2,5+0,2 см H2O. Через 7 діб після ОУ тиск дорівнював 24,8+0,8 см H2O (p<0,001) і досягав максимального рівня 29,2+1,7 см H2O через 2 тижні. До 30-ї доби він понижувався до 26,5+2,1 см H2O. Внутрішньомисковий тиск контралатеральної нирки суттєво не відрізнявся від контролю і складав 2,9-3,0 см H2O. При реєстрації спайкових біопотенціалів сечоводу у відповідь на гостру ОУ виникало підвищення амплітуди в 1,2-1,5 разу (p<0,05) і частоти перистальтичних скорочень у 2-3 рази (p<0,001) в порівнянні з нормою. Через 7-14 діб після створення ОУ електрограми сечоводу характеризувались нерегулярністю. В пізніші терміни експерименту зареєстровані низькоамплітудні скорочення сечоводу. У відповідь на деблокування його активність лише незначно покращувалась.

Після реканалізації в ранні терміни ОУ маса нирки поступово зростає. Через 15 днів ОУ і до кінця дослідів настає зменшення маси нирки. Мікроскопічно в перші 3 доби досліду в епі-теліоцитах збиральних трубочок, дистальних канальців, тонких частин петель Генле значної перебудови не спостерігається. В більш пізні терміни розвитку ОУ (після 15 діб) в канальцевій системі відбуваються дистрофічно-деструктивні процеси, які зумовлюють мозаїчність ураження паренхіматозних клітин.

Застосований метод мікродисекції дав можливість отримати нові дані про стан цілісних нефронів при ОУ. Вже на 7-й день експерименту відмічені більш значні зміни нефронів. Мацерована нирка представлена вузькими полосками мозкової і коркової речовин. Цілісні нефрони виділяються з великими зусиллями.

Нашими морфометричними дослідженнями встановлено, що величина площі епітелію в просвіті збиральних трубочок і канальців нефронів (у всіх їх частинах, окрім проксимальних) вже на 3-тю добу ОУ зменшується, що вказує на поступовий розвиток атрофічних змін.

Результати проведених досліджень до- зволяють визначити 3 періоди розвитку ОУ: I - ранній реактивний (1-3 доби), II - проміжний період виражених дистрофічних і компенсаторно-пристосувальних реакцій (до 14 діб); III - пізній період з перевагою деструктивних змін (після 15 діб), що в принципі співпадає з тими періодами, які клінічно та експериментально виділялися іншими авторами.

При реканалізації після 7 діб ОУ, форма миски, об’єм і маса нирки повертаються до норми і залишаються дещо збільшеними при більш тривалих термінах ОУ.

Серед встановлених структурних змін в системі гемомікроциркуляції в різні стадії (компенсації, субкомпенсації і декомпенсації) при ОУ ми виділяємо власне судинні, внутрішньосудинні і позасудинні зміни, поділяючи їх на адаптивні і патологічні. Одні з них можуть бути причиною виникнення розладів гемодинаміки або відображувати її наявність, а інші сприяють нормалізації кровообігу і відновленню порушеного хворобою гомеостазу.

На початкових етапах захворювання ВСШ макроскопічно характеризуються адаптивним поширенням над перепоною. Їх оболонки набряклі, інфільтровані форменими елементами крові. Навколо капілярів і венул периваскулярні дрібні крововиливи, спостерігається загальне компенсаторне поширення резорбтивно-обмінних судинних терміналей (капілярів, прекапілярів і артеріол). Світлооптичне дослідження ниркових тілець показало, що їх клубочкова капілярна сітка помірно поширена зі збільшенням просвіту капсули. Ниркові канальці були одноманітно розподілені і розділені вузьким інтерстиціальним простором.

На ультраструктурному рівні просвіт клубочкових капілярів був заповнений вакуолями, які щільно прилягали до внутрішньої поверхні ендотеліоцитів. Цитоплазма ендотеліальних клітин набрякала, вміщувала велику кількість мікропіноцитозних везикул і вакуолей.

Виходячи з результатів електронно-мікро-скопічних досліджень, можна відзначити, що в епітеліоцитах канальцевої системи настають дистрофічно-деструктивні зміни, які зумовлюють мозаїчність ураження клітин. У багатьох з них виникає пікноз ядер, порушення клітинних мембран, органел цитоплазми і склеротичні процеси, що охоплюють інтерстицій мозкової і коркової речовин. Внутрішньосудинні патологічні процеси зводяться до малокрів’я або надмірного пов-нокрів’я мікросудин і зміни реологічних властивостей крові, що проявляється адгезією кров’яних клітин до ендотелію судинних терміналей і одна до іншої, внаслідок цього формуються агрегати з еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів.

Висновки.

1. ОУ призводить до власне судинної, внутрі-шньосудинної і позасудинної перебудови функці-ональних структур МЦР нирок та ВСШ, що відображує їх складні функціонально-морфологічні реакції до порушень уро- і гемодинаміки.

2. За характером наростання патологічних змін відносно терміну захворювання можна виділити три періоди: I - ранній реактивний (1- 3 доби), II - проміжний період виражених дистрофічних і компенсаторно-пристосувальних реакцій (до 14 діб), III - пізній з перевагою незворотних деструктивних змін (після 15 діб).

Перспективи подальших досліджень. Полягають у дослідженні фармакологічної рено-протекції. Вже проведені на сьогодні досліджен-ня припускають в розвитку незворотних змін важливу роль профіброзних і апоптозних подій, які передаються ангіотензином-2, окисом азоту та інгібітором циклооксигенази-2. Доведено, що такі препарати, як антагоніст альдостерону, інгібітори синтезу окису азоту та агіотензин-конвертуючого ензиму мають ренопротекторний ефект при ОУ. Однак їх можна буде призначати пацієнтам тільки після доказу безпеки та ретельного контролю в клінічних дослідженнях.