С.П. Пасєчніков, Р.А. Литвиненко

Вплив інфікованості умовно патогенними мікроорганізмами на виникнення ранніх післяопераційних ускладнень у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, ускладнену гострою затримкою сечі

Епідеміологічні дані стосовно захворюва­ності на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) серед чоловічого населення України вказують на помітне збільшення кіль­кості хворих із даною патологією [10]. У 2007 та 2008 рр. захворюваність на ДГПЗ становила 317,9 і 322,1 на 100 000 населення відповідно [15, 16]. Високу поширеність ДГПЗ у чоловіків похилого віку відмічено багатьма дослідниками [11, 13, 19]. Даний факт підтверджують резуль­тати патоморфологічного дослідження передмі­хурової залози (ПЗ), отримані Возіановим О. Ф. та співавт. [2], а саме те, що ознаки гіперплазії ПЗ виявляють у 42 % чоловіків у віці від 51 до 60 років, більше ніж у 70 % - у віці від 61 до 70 років та майже у 90 % - у віці понад 80 років. Клінічно ДГПЗ асоціюється з доброякісним збільшенням ПЗ та виникненням інфравезикаль­ної обструкції [21]. У дослідженні Давидова М. І. та співавт. [9] зазначено, що у 23-45 % хворих на ДГПЗ виникає гостра затримка сечі. Ризик роз­витку цього ускладнення підвищується при поєднанні ДГПЗ та хронічного простатиту [18]. Згідно з даними Сергієнка М.Ф. та співавт. [17], при біопсії ПЗ наявність гострого чи хронічного простатиту виявлено у 45 % чоловіків похилого віку. Вплив хронічного простатиту виражається у прямому пошкодженні мембран клітин, зни­женні місцевого імунітету та репаративної функції, що стає основою для розвитку післяопе­раційних гнійних ускладнень [20]. Актуальність багатоаспектного дослідження ДГПЗ підсилю­ється необхідністю здійснення хірургічного втручання у даної категорії хворих. Серед існу­ючих операцій з приводу ДГПЗ найчастіше здійснюють відкриту простатектомію (ВПЕ) [14].

У нашій країні щорічно здійснюють близько 12 000 ВПЕ [3].

У зв’язку з великою кількістю операцій з приводу ДГПЗ, однією з найактуальніших про­блем є профілактика післяопераційних усклад­нень, яку можна вирішити за рахунок забезпе­чення адекватної доопераційної діагностики. Частота розвитку післяопераційних ускладнень у хворих, яким було здійснено оперативне ліку­вання з приводу ДГПЗ, становить 12,5-26,7 % [4]. Головко С. В. та співавт. [8] до післяопераційних ускладнень відносять гемотампонаду сечового міхура, інфекцію сечовивідних шляхів, затримку сечі, нетримання сечі, стриктуру сечовипус­кального каналу, стеноз шийки сечового міхура, ретроградну еякуляцію, еректильну дисфункцію та рецидив ДГПЗ. Найчастіше у ранньому після­операційному періоді виникають гострі запальні захворювання (гострий пієлонефрит, орхоепіди­диміт, нагноєння ран), тромбогеморагічні ус­кладнення (гемотампонада сечового міхура, кро­вотеча з ложа передміхурової залози, тромбо­емболія) [19]. Арбулієв М. Г. та співавт. [1] пов’язують виникнення інфекційно-запальних і гнійно-септичних ускладнень після простат­ектомії з наявністю інфекції, що викликана умовно патогенними мікроорганізмами (УПМО). У дослідженні Возіанова О. Ф. та співавт. [5] вперше наведено дані про зв’язок інфікованості збудниками, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), з виникненням ускладнень у після­операційному періоді у хворих на ДГПЗ, яким було здійснено планову ВПЕ. Згідно з ре­зультатами цього дослідження, частота виник­нення ранніх післяопераційних ускладнень у пацієнтів, інфікованих збудниками ЗПСШ, удвічі перевищує таку ж порівняно з неінфікованими і становить 42,6±6,8% проти 19,1±5,7%. Також у даному дослідженні зазначається, що таке ускла­днення, як довготривала та профузна макро­гематурія, спостерігалось достовірно частіше у хворих на ДГПЗ, інфікованих ЗПСШ. МалишевА.В. та співавт. [12] виділяють крім порушення в системі гемостазу й інші чинники, які беруть участь у патогенезі ускладнень опе­ративного втручання з приводу ДГПЗ, а саме зниження протеолітичної активності сечі та персистування хронічного запального процесу в органах сечостатевої системи. За даними Roehrborn C.G. та співавт. [22], частота після­операційної інфекції сечових шляхів становить 2,6 % при позадулонній простатектомії, 13,4 % - при черезміхуровій простатектомії та 15,5 % - при трансуретральній резекції передміхурової залози (ТУРПЗ). Гострий епідидиміт виникає у 1,1% хворих при ТУРПЗ, у 2,5% - при поза­дулонній та у 3,6% - при черезміхуровій простатектомії. У мультицентровому досліджен­ні Jens R. та співавт. [24] частота інфекційних післяопераційних ускладнень склала 21,6%.

Нашими попередніми дослідженнями вста­новлено ступінь інфікованості збудниками ЗПСШ та її зв’язок з виникненням ранніх післяопераційних ускладнень у хворих на ДГПЗ, які підлягають плановій простатектомії [5, 6]. Достатньо обмеженими є дані літератури про вплив УПМО на розвиток ранніх післяопера­ційних ускладнень у хворих на ДГПЗ, усклад­нену гострою затримкою сечі.

Метою нашого дослідження є визначення характеру впливу інфікованості умовно патоген­ними мікроорганізмами на виникнення ранніх післяопераційних ускладнень у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, ускладнену гострою затримкою сечі.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

У відділі запальних захворювань ДУ “Інституту урології АМН України” обстежено 56 хворих на ДГПЗ, ускладнену ГЗС. Комплексне клініко-лабораторне обстеження включало: збір анамнезу, загальний аналіз крові та сечі, біо­хімічний аналіз крові (загальний білок, глюкоза, сечовина, креатинін, загальний білірубін), паль­цеве ректальне дослідження передміхурової за­лози, ультразвукове дослідження органів черев­ної порожнини, нирок, сечового міхура та передміхурової залози, цитологічне дослідження генітальних екскретів (зскрібок із сечовипус­кного каналу і секрет передміхурової залози), бактеріологічні дослідження секрету передмі­хурової залози та інтраопераційно видаленої тканини передміхурової залози на УПМО. Ви­ділення та ідентифікація збудника проводились за методом J.C.Gould у модифікації Рябинського В.С. та Родомана В. Є. з наступним встановленням видового мікробного числа. Кінцева ідентифікація виявлених бактерій проводилась в автоматизованій мікробіологічній системі “Avantage” фірми Abbot (США). Інфікованість вважалась встановленою при виявленні колоній мікроорганізмів . 103/мл [23]. Хворим досліджуваної групи було здійснено черезміхурову простатектомію.

Такі ускладнення, як макрогематурія (дов­готривала та профузна, включаючи гемотампо­наду сечового міхура), розвиток гострого пієло­нефриту, гострого уретриту, гострого орхоепі­дидиміту та нагноєння рани, було враховано для описання перебігу раннього післяопераційного періоду в даної категорії хворих.

Вірогідність відмінностей оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різниця між порівнюваними величинами вважалась віро­гідною при р<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

При вивченні інфікованості УПМО сечо­статевих шляхів хворих на ДГПЗ з гострою затримкою сечі нами було отримано такі дані. Згідно з бактеріологічним дослідженням секрету передміхурової залози та видаленої тканини передміхурової залози, у 38 (67,8+8,4 %) хворих ідентифіковано УПМО. Умовно патогенні мікро­організми було виявлено в секреті передміху­рової залози 36 (64,2+8,6 %) хворих. Інфікова­ність умовно патогенними збудниками інтраопе­раційно видаленої тканини передміхурової зало­зи досліджуваних хворих становила 55,4+6,6%. Частота виявлення грампозитивних бактерій у хворих на ДГПЗ, ускладнену ГЗС, становила 51,7+6,7%. Інфікованість грамнегативною фло­рою хворих з ГЗС становила 44,7+6,6%. Вивчен­ня рангового місця грамнегативних мікроорга­нізмів встановило, що Escherichia coli зустріча­лася у 26,8 %, Enterobacter aerogenes - 10,7 %, Proteus mirabilis - 9,0 %. У 5,4 % випадків виділя­лись Morganella morganii, Klebsiella pneumonia та Pseudomonas aeruginosa. У порядку зменшення питомої ваги розмістились представники грампо­зитивної флори: Enterococcus faecalis (28,5%), Staphylococcus epidermidis (23,2%), Staphylococcus saprophyticus та Corynebacterium spp. (5,4%) випадків. Наведені дані свідчать про високий рівень загальної інфікованості та інфікованості генітальних екскретів і видаленої тканини передміхурової залози окремо у хворих на ДГПЗ, ускладнену ГЗС.

У 25 (44,6 %) хворих досліджуваної групи виявлено ранні післяопераційні ускладнення. Інфекційно-запальні ускладнення спостерігалися у 20 (35,7 %) хворих. Друге місце посіла довготривала або профузна макрогематурія, яку було помічено в 10 (17,9 %) хворих.

Згідно з даними таблиці 1, у хворих на ДГПЗ, ускладнену ГЗС, частота виникнення ран­ніх післяопераційних ускладнень з боку сечо­статевих органів становить 55,3±6,7%, за раху­нок високої частоти виникнення інфекційно­запальних ускладнень. Помічено достатньо висо­кий рівень частоти виникнення довготривалої або профузної макрогематурії у хворих дослід­жуваної групи.

Крім описання загальної частоти виник­нення ранніх післяопераційних ускладнень з боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ, ускладнену ГЗС, було здійснено аналіз їхньої структури за окремими групами, що форму­валися залежно від виявлення УПМО.

Відповідь на питання, як саме впливає інфікованість умовно патогенними мікро­організмами на виникнення ранніх післяопе­раційних ускладнень з боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ, ускладнену ГЗС, надається в таблиці 2.

Аналіз даних таблиці 2 свідчить про те, що у хворих на ДГПЗ, ускладнену ГЗС, інфікованих умовно патогенними мікроорганізмами, частота виникнення ранніх післяопераційних ускладнень з боку сечостатевих органів у 1,8 рази перевищує таку ж у неінфікованих (60,5±7,9% проти 33,3±11,4%, р<0,05), переважно за рахунок ін­фекційно-запальних ускладнень (47,4+8,1% про­ти 16,7+9,0%, р<0,05), зокрема - гострого орхо­епідидиміту. Вірогідної різниці між виникнен­ням довготривалої або профузної макрогематурії у хворих даних груп не відмічено.

Зважаючи на це, можна впевнено стверд­жувати, що інфікованість збудниками УПМО хворих на ДГПЗ, ускладнену гострою затримкою сечі, реалізується у вигляді розвитку ранніх післяопераційних інфекційно-запальних усклад­нень черезміхурової простатектомії.

Нашими попередніми дослідженнями [7] встановлено, що грамнегативні мікроорганізми у хворих на ДГПЗ, ускладнену гострою затримкою сечі, виявляються у 5 разів частіше, ніж у хворих без гострої затримки сечі (р<0,001). У зв’язку з даним фактом цікавим є з’ясування впливу саме цих УПМО на виникнення ранніх післяопе­раційних ускладнень з боку сечостатевих органів у хворих наДГПЗ з гострою затримкою сечі.

ВИСНОВКИ

1. Частота виникнення ранніх післяопера­ційних ускладнень у хворих на ДГПЗ, ус­кладнену гострою затримкою сечі, становить 55,3±6,7%.

2. Інфікованість умовно патогенними мікро­організмами хворих з гострою затримкою сечі в 1,8 разу підвищує частоту виникнення усклад­нень відкритої простатектомії порівняно з не­інфікованими хворими (60,5±7,9% проти 33,3±11,4%, р<0,05).

3. Серед умовно патогенних мікроорганізмів, виділених у хворих на ДГПЗ, ускладнену гострою затримкою сечі, найчастіше вияв­ляються грампозитивні мікроорганізми (51,7 ± 6,7%), при значній частоті виявлення грамне­гативних бактерій (44,7±6,6%), поміж котрих домінуючими є Escherichia coli (26,8±5,9%), Enterobacter aerogenes (10,7±4,1%) та Proteus mirabilis (9,0±3,8%).

4. Частота виникнення інфекційно-запальних ускладнень з боку сечостатевих органів у інфікованих умовно патогенними мікроорганізмами хворих у 2,8 разу перевищує таку в неінфікованих (47,4±8,1 % проти 16,7±9,0%, р<0,05), переважно за рахунок гострого орхоепідидиміту (13,2±5,5%, р<0,05).