В.П. Стусь, А.Л. Суварян

Сучасна тактика лікування хворих з хворобою Пейроні

Хвороба Пейроні (БП) або фібропластична індурація статевого члена робить негатив- ний вплив на якість життя пацієнтів, обумовлене фіброзним ураженням білкової оболонки кавернозних тіл, що призводить до викривлення статевого члена, розвитку еректильної дисфункції, депресивної симптоматики у пацієнта, психо-сексуальних порушень у сексуальних пар.

У лікуванні БП застосовуються консервативні та оперативні методи. Через відсутність чітких уявлень про етіологію і патогенез БП відсутні досить ефективні препарати для консервативної терапії. Основний метод лікування хвороби Пейроні - оперативний.

З 2006 до 2019 р. в клініці урології Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І Меч-никова проліковані 114 пацієнтів з хворобою Пейроні у віці від 23 до 78 років (пор. 43,16±28,46). З них 47 пацієнтам (41,23%) проводилося консервативне лікування, 67 пацієнтам (58,77%) - оперативне. З 61 хворих: пліка-ційні операції застосовували 8 пацієнтам (13,11%): операція Несбіт-Щеплев 2 пацієнтам (3,28%), операція Essed-Schroder 6 пацієнтам (9,84%); 21 хворому (34,43%); зі збереженою еректильною функцією була виконана замісна корпоропластика з використанням ділянки широкої фасції стегна (ЗКПШФБ), 31 хворому (40,98%) - вагінальної оболонки яєчка (ЗКВОЯ). 8 пацієнтам (11,94%) з вираженою еректильною дисфункцією виконано ендофалопротезування.

Після консервативної терапії больовий синдром куповано у всіх хворих 47 (100%), досягнуто стабілізації викривлення у 43 (91,49%) хворих, зменшення кута викривлення (до 15°) у 11 хворих (23,40%), скорочення обсягу бляшки у 12 хворих (25,53%), поліпшення еректильної функції у 35 хворих (92,10%) (МІЕФ до лікування 18,4±1,5 бала, після лікування 23,6± 1,2 бала). Розсмоктування бляшки не відзначено ні в кого.

Хворим, після плікаційних операцій до- сягнуто випрямлення статевого члена, без значної втрати довжини статевого члена. У 1 паціента (12,5%) відзначено зниження чутливості головки статевого члена, що протягом 3 міс. відновилась повністю. Підшкірні гематоми статевого члена, які не потребують додаткових хірургіч-них втручань відзначені у 4 пацієнтів: (50%). Погіршення ерекції відзначили у 1 пацієнта з порушеною чутливістю головки (12.5%), що небхідно було коригувати додатковою консервативною терапією.

Всім хворим, які перенесли замісну корпоропластику ділянкою широкої фасції стегна, досягнуто коригування деформації статевого члена без укорочення розмірів статевого члена і відновлення копулятивної функції. Тільки у 3 пацієнтів (14,3%) збереглося залишкове ви-кривлення статевого члена (менш 10°), що не заважало проведенню статевого акту. У ранньому післяопераційному періоді у 8 пацієнтів (13,11%) відзначено зниження чутливості головки статевого члена, у 5 (19,04%) протягом 3 міс. чутливість відновилася повністю, у 2 (3,28%) - зберігалися скарги. Підшкірні ге- матоми статевого члена, які не потребують додаткових хірургічних втручань, відзначені у 11 пацієнтів: (18,03%). Погіршення ерекції відзначили 2 (9,52%) пацієнтів, що було потрібно коригувати додатковою консервативною терапією. Ретракція трансплантата відзначена у 2 (9,52%), в зв’язку з тим, що ці хворі не проходили післяопераційну реабілітацію.

При корпоропластиці трансплантатом вагінальної оболонки яєчка (ЗКВОЯ) тільки у 4 пацієнтів (12,90%) збереглося залишкове ви-кривлення статевого члена (менш 10°), що не заважало проведенню статевого акту. У ранньому післяопераційному періоді у 9 (29%) відзначено зниження чутливості головки статевого члена, у 6 (19.35%) протягом 3 міс. чутливість відновилася повністю, у 3 (9,67%) - зберігалися скарги. Підшкірні гематоми статевого члена, які не потребують додаткових хірургічних втручань, відзначені у 9 (29%). Погіршення ерекції відзначили 6 пацієнтів (19,35%), що було потрібно коригувати додатковою консервативною терапією. У 1 (3,22%) пацієнта в зв’язку з рецидивом захворювання і погіршення ерекції, через рік виконано ендофалопротезування. У 1 пацієнта (3,22%) відзначена деформація крайньої плоті. Цьому хворому через 2 місяці проведено циркумцизіо. Ретракція трансплантата відзначена у 5 (16,1%). Однак у цих хворих залишкове ви-кривлення склало менше 30°, що не заважало жити статевим життям.

Висновки. Таким чином, ефективність консервативної терапії залишається низькою. Але вона необхідна в цілях стабілізації запального процесу, купірування болю, поліпшення і збереження еректильної функції.

Оперативне лікування є високоефективним методом і призводить в 100% випадках до відновлення копулятивної функції пацієнта.