В.В. Єхалов, В.П. Стусь, М.М. Моісеєнко
В огляді розглянуто синдром тривалого здавлення (СДС, краш-синдром, синдром Байуотерса, травматична анурія, посттравматична уремія, міоренальний синдром, міоглобін- урійний нефроз, ішемічний некроз м’язів і ін.) - реакція організму на ендотоксикозу, який розвинувся в результаті ішемічного ураження тканин внаслідок їх механічного здавлення. Поширеність СДС при ДТП прогресивно збільшується в усьому світі і є другою найбільш поширеною причиною смерті у постраждалих від землетрусів. З роками зростає його питома вага при землетрусах: в Ашхабаді в 1948 р. постраждалих з СДС було 5%, а в 1988 р у Вірменії - 23,7-59,0%). У мирних умовах частота виникнення СДС при травмах коливається в межах від 3,5% до 40% і спостерігається при катастрофах, обвали в шахтах і рудниках; при земляних і лісоповальних роботах), дорожньо-транспортних приго- дах - до 20%; при тотальному обваленні багатоповерхової будівлі - у 40% врятованих протягом 24 годин. В огляді детально розглянуті патогенез, класифікація, лікування синдрому тривалого здавлення. Огляд літератури включає 242 джерела.