О.В. Шипелик

Порівняння якості життя пацієнтів після відкритої та лапароскопічної пієлопластики

На даний час неможливо повною мірою оцінити переваги чи недоліки будь-якої ліку­вальної методики, включаючи й оперативну, не вивчивши її вплив на якість життя (ЯЖ). В тих випадках, коли нові операції розробляються для покращення об’єктивних результатів лікування, вони також повинні обов’язково порівнюватися з традиційними методиками і за параметрами якості життя. Цей показник є одним з основних і остаточних критеріїв успішного лікування.

В сучасній урології неможливо нехтувати таким вагомим аспектом лікування як його соціально-економічна ефективність. Це також стосується хірургічного лікування стриктури пі­єлоуретерального сегмента (ПУС), оскільки за­хворювання найчастіше зустрічається у людей працездатного віку. Методика лікування стрик­тури ПУС повинна бути радикальною, високо­ефективною, такою, що застосовується при різ­них видах обструкції. Вона також має забез­печувати можливість одночасного видалення конкременту чи репозиції судини й бути мало­інвазивною. Відкрита пієлопластика володіє всі­ма цими перевагами, за виключенням мало­інвазивності, тоді ж як рентгенендоскопічні методи є недостатньо радикальними. Впрова­дивши в клінічну практику лапароскопічну пі­єлопластику, Schuessler й співавтори (1993р.) показали можливість вдалого комбінування ви­щевказаних переваг відкритих операцій та рентгенендоскопічних методик [1]. Послідуючий розвиток даного виду операцій зробив його методом вибору влікуванні стриктур ПУС.

Зазвичай при оцінці ефективності ліку­вання до уваги беруться клінічні, інструмен­тальні та лабораторні дані. Проте не приділя­ється достатньої уваги великій кількості психо­логічних та емоційних проблем, що виникли в результаті хвороби, а об’єктивне зменшення па­тологічних симптомів не завжди супровод­жується суб’єктивним покращенням стану паці­єнтів [2,3]. На сьогодні об’єктивні критерії оцін­ки ефективності лікування й одужання, що засновувались на традиційних показниках, пере­стали задовольняти сучасну медицину. Лише оцінка якості життя може надати дослідникам інформацію щодо точки зору пацієнта про свою хворобу, що, в свою чергу, вказує нам на більш ефективний спосіб лікування тієї чи іншої па­тології [4,5,6].

Мета дослідження - порівняти якість жит­тя пацієнтів зі стриктурою ПУС, оперованих відкритими та лапароскопічними методами.

МАТЕРІАЛИ ТАМЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проведене в 2008-2010 роках на базі хірургічного центру зі стаціонаром ко­роткострокового перебування ДНУ «Науково­практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС м.Київа та урологічного від­ділення Львівської ОКЛ, в яке увійшло 49 паці­єнтів зі стриктурами пієлоуретерального сегмен­та, з них 25 - жінки та 24 - чоловіки віком від 18 до 62 років. Середній вік становив 35±3,1 роки. Статистично достовірних відмінностей за віком та статтю в групах не було. Пацієнтів було роз­поділено на 2 групи: 14 хворих, оперованих ла­пароскопічно та 35 хворих, яким виконано від­криту пієлопластику. Протяжність звуження ста­новила від 0,5 до 2,3см. Всім пацієнтам до опе­рації було виконано загальний аналіз крові, за­гальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові (се­човина, креатинін, загальний білок, білірубін), визначення коливання питомої ваги сечі, посів сечі на флору та чутливість до антибіотиків, УЗД нирок та ниркових судин, оглядова та екскре­торна рентгенографія, радіоізотопна ренографія. Для профілактики післяопераційних рубцевих стриктур, хворі з пієлонефритом оперувалися в стадії ремісії й на фоні антибактеріальної та протизапальної терапії. Пацієнти під час ЛПП знаходилися в латеропозиції, під ендотрахеаль­ним знечуленням на ШВЛ. Ендопорти: 3 розмі­щені в проекції розрізу за Федоровим: 10мм по передній аксілярній лінії (для лапароскопа), 10мм дорзальніше середньої аксілярної лінії, 5мм по задньоаксілярній лінії; й 5мм ендопорт для ретрактора на 2см нижче реберної дуги. Пневмоперитонеум з тиском газу 10мм ртутного стовпчика створювався шляхом прямої пункції очеревини 10мм троакаром з тупим стилетом. ВПП виконувалась за методом Андерсена­Хайнса вузловими швами з кроком 1-3мм, з вколюванням голки на 2мм від краю розрізу нир­кової миски вікрилом 4-0 або 5-0 на круглій атравматичній голці, всім хворим було вста­новлено стент 6-8 Сh на 4 тижні. Це єдиний дре­наж, який був в просвіті ниркової миски й сечо­воду. Заочеревинний простір дренувався однією силіконовою трубкою діаметром 5мм, яка вста­новлювалася до сформованого анастомозу на 3 дні. В післяопераційний період всі хворі отри­мували антибактеріальну та протизапальну тера­пію, знеболюючі середники.

Для оцінки якості життя застосовувався опитувальник SF-36, що складається з 36 питань, розподілених на 8 шкал: фізична активність (PF), рольове функціонування, обумовлене фізичним станом (RP), інтенсивність болю (BP), загальний стан здоров’я (GH), життєва здатність (VT), соці­альне функціонування (SF), рольове функціону­вання, обумовлене емоційним станом (RF) та психічне здоров’я (MN) (Табл.1). Результати отримують у вигляді оцінок у балах по 8 шкалам та двом категоріям. Показники кожної шкали варіюють від 1 до 100, де 100 представляє повне здоров’я [7,8].

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Через 3, 6 та 12 місяців після оперативного лікування проводився аналіз даних, отриманих шляхом застосування опитувальника SF-36. Оцінювалися показники якості життя у 2 групах: І група (n = 35) - відкрита пієлопластика (ВПП), ІІ група (n = 14) - лапароскопічна пієлопластика (ЛПП). Основні дані представлені в таблиці 2.

Як видно з таблиці, суттєві відмінності спостерігалися при аналізі показників ЯЖ пацієнтів через 3 місяці після операції (Рис.1). Показник фізичної активності (PF), рольового функціонування (RP) й інтенсивності болю (BP) у І та ІІ групах значно відрізнявся на користь лапароскопічної пієлопластики, що зумовлено меншою інвазивністю останньої, в зв’язку з відсутністю післяопераційної рани. Ця різниця дещо зменшується при оцінці даних опитування респондентів через 6 місяців після операції (Рис.2).

Дані, отримані через 12 місяців (Рис.3), доводять, що фізична активність пацієнтів ІІ групи (PF=94,3) практично не обмежується станом їхнього здоров’я, на відміну від І групи, де результати були значно гірші (PF=80,8). Рольове функціонування ІІ групи (RP=45,2) практично не обмежене їх фізичним станом, чого не можна сказати про пацієнтів І групи (RP=72,3). Активність пацієнтів ІІ групи (BP=30,2) достовірно менш обмежувалася болем ніж пацієнтів І (BP=48,4).

Фізична активність (PF), рольове функціонування (RP), загальне здоров’я (GH) та життєва здатність (VT) через 3 місяці у пацієнтів після ЛПП на такому рівні, що дані показники у групі після ВПП набудуть цього ж значення не раніше, як через 6 місяців, а інтенсивність болю (BP) у групі ВПП навіть після 12 місяців не може знизитися до рівня 6 місяців у хворих, оперованих лапароскопічно. Отже, менше ушкодження тканин при лапароскопічному доступі сприяє кращим показникам якості життя у пацієнтів при порівнянні раннього та пізнього післяопераційного періоду.

ВИСНОВКИ

1. Порівняльна оцінка результатів лікування стриктури ПУС методом ВПП та ЛПП свідчить про кращу якість життя пацієнтів, оперованих лапароскопічно.

2. Відмінності є більш помітними в ранній післяопераційний період й більш виражені при порівнянні фізичних показників.

3. Показник якості життя за допомогою опитувальника SF-36 може використовуватися для суб’єктивної оцінки результатів лікування стриктури ПУС пацієнтами.