В.П. Стусь, В.В. Єхалов, М.М. Моісеєнко, І.А. Романюта, С.І. Бараннік

Певні якості мислення у лікарів-інтернів різних фахів

Вступ. Активне зростання ритму життя, сучасний інформаційний бум, реструктуризація громадських та міжосібних відносин, переоцінка цінностей - ось досить невелика частка причин, що полягає в основі модифікації суб’єктивного та суспільного мислення. Більше п’яти років нас непокоїв процес поступової підміни клінічного мислення кліповим у суб’єктів вищої медичної освіти. Насамперед було зрозуміло, що припинити ці зміни неможливо, проте нами було проведено деякі дослідження з діагностики фрагментарного мислення, зроблено деякі висновки, обговорені питання та шляхи виходу з такої нестабільної ситуації [1, 2, 3]. Американський письменник і громадський діяч М.Твен якось зауважив: «Коли те, чого ми дуже довго чекаємо, нарешті з’являється, воно здається нам несподіваним». Цілеспрямований процес формування типу розумової діяльності сучасної людини, що включає компоненти кліпового мислення, стає можливим лише з опорою на загальні характеристики теоретичного і творчого мислення. Останнім часом ми все більше стикаємося з тим, що інтерни не можуть засвоювати навіть матеріал мікролекцій тривалістю більше 20 хвилин, учбові фільми (що так радо втілювалися до лекційного курсу) сприймаються як щось другорядне. Певна їх частка не може словесно сформувати не тільки відповідь, а й запитання [15]. Проблем багато не тільки в головах молодих колег, а і в сучасній медичній освіті. У наших попередніх роботах ми вже торкалися діагностики кліпового мислення за запропонованою М. Б. Літвіновою тестовою методикою, що характеризується критеріальною та категоріальною валідністю та відповідає критерію надійності [4, 5, 6, 15], але в результаті ми прийшли до висновку, що розподілення мислення тільки на кліпове та тривале (клінічне) недостатньо для повної аналітичної картини процесів його змін в інтернському середовищі.

Мета дослідження: з’ясувати, які типи мислення (теоретичний, творчий, «кліповий») переважають у інтернів-медиків різних спеціальностей на сучасному етапі розвитку; показати необхідність формування у інтернів клінічного (продуктивного, теоретичного) мислення, а не фрагментарного («кліпового»).

Матеріали і методи дослідження. Для до-слідження вербальної оцінки якості мислення лікарів-інтернів нами був використаний модифікований тест на мислення і креативність американського психолога Дж. Брунера [16]. Були визначені пункти анкети, що стосуються теоретичного та творчого мислення, а також включені питання, що відображають ознаки кліпового мислення. Питання були орієнтовно спрямовані на отримання такої інформації про респондентів: перевагу текстової або образної інформації; роль подання інформації (текст, візуальний ряд, або рівнозначно і те, й інше); використання символічного кодування інформації; вибір рішення надання образної інформації; взаємозв’язок між діями та обговоренням самих дій; ступінь та швидкість обробки інформації; орієнтування в неоднорідному інформаційному просторі; ступінь втомлюваності, тощо. Було сформовано три однорідні групи інтернів 1-го року навчання за фахами «Урологія» (група 1 - 8 осіб), «Анестезіологія» (група 2 - 40 осіб) та «Стоматологія» (група 3 - 50 осіб); а наприкінці проаналізовано 98 анонімних анкет.

Результати та обговорення. Під час аналізу анонімних запитальників насамперед приємно вразив той факт, що 77% опитаних за фахом «урологія», 75% респондентів-анестезіологів та 63% інтернів-стоматологів полюбляють читати книжки, а 25, 26 та 19% відповідно заперечують, що швидко втомлюються при тривалій розумовій роботі. У подальшому ми провели аналіз анкет. З урахуванням понятійного моменту, кожний діагностований варіант мислення ми надали у формі трьох ступенів вираженості, результати чого наведені в табл. 1.

Частка інтернів з високим теоретичним (гнучким) мисленням рівно розподілилася і була достатньо високою в усіх групах дослідження; середній ступень гнучкого мислення передував у респондентів усіх груп, але серед інтернів-стоматологів був на 15 та 10 % нижчим, ніж в урологів та анестезіологів відповідно, здебільшого за рахунок слабкого рівня показника.

Теоретичне знання дає можливість розуміти факти, виділяти їх із загальних спостережень, розкривати загальну сутність (основу) певних явищ, відповідати на питання про те, чому і яким чином відбуваються ті чи інші процеси в організмі людини. Справжній професіоналізм лікаря пов’язаний перш за все з теоретичним (рефлексивним) типом мислення. Саме воно (а не алгоритм) дає величезні переваги лікаря при вирішенні діагностичних, лікувальних та про-філактичних професійних завдань. Тому формою професійного мислення лікаря для нас є структура теоретичного мислення.

Високий рівень творчого (креативного) мислення в інтернів-анестезіологів був ідентичний теоретичному, однак був на 5% меншим, ніж в інших групах дослідження. Середній рівень креативного мислення передував, а низький був меншим за високий в усіх групах дослідження. Відмінності показника у лікарів-інтернів за різними фахами не мали статистичного значення.

Креативність - це творчі здібності інди-віда, що характеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, що відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення і що входять до структури обдарованості як незалежний чинник, а також здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем. Ця творча спрямованість, природно притаманна всім, але втрачається більшістю під впливом середовища. Креативність визначається як сукупність різноманітних здібностей, кожна з яких може бути наведена тією чи іншою мірою у того чи іншого індивіда. Вона володіє наступними ознаками: відкритість досвіду - чутливість до нових проблем; широта категоризації - віддаленість асоціацій, широта асоціативного ряду; швидкість мислення - здатність переходити досить швидко від однієї категорії до іншої, від одного способу вирішення до іншого; оригінальність мислення - самостійність, незвичайність [7]. Сучасними дослідниками було встановлено, що інтерни з високим рівнем творчого мислення в 2 рази швидше справляються з рішенням клінічних ситуаційних завдань, а також висувають і висловлюють більшу кількість різних ідей у певних умовах, пропонують різні види діагностичних і лікувальних маніпуляцій. Інтерни з високим рівнем творчого мислення утримуються від прийняття першої, що прийшла до голови, типової, загальноприйнятої позиції. Вони виявляють впевненість у своєму рішенні, беруть на себе відповідальність за нестандартну позицію, думку, яка сприятиме вирішенню проблеми [8].

Що стосується кліпового (швидкого) мислення, то частка його високого рівня у інтернів-анестезіологів була на 10-11% меншою, ніж у інших групах дослідження за рахунок показника низького рівня. Як видно з результатів ана-лізу, кліпове мислення ще не захопило «контрольний пакет акцій», але вплив його на розумові можливості не можна переоцінити. На відміну від понятійного мислення, для кліпового сприймання інформації характерна відсутність «контексту». Людина не має за базову зібрану раніше інформацію і не аналізує її, спираючись на семантичні зв’язки між явищами, які існують уконтексті. У людини з кліповим мисленням виникають труднощі з розумінням загальної картини, і в результаті вона сприймає лише уривчасті фрагменти, які вона не здатна зіставити з іншими [9, 15]. Якщо інтерн буде сприймати лише поверхневі ярлики, його увага стане розсіяною і йому буде все складніше засвоювати нову інформацію.

Феномен кліпового мислення має відношення до характеристик когнітивно-стильових особливостей обробки та інтерпретації інформації. До характеристик даного стилю можна віднести: 1) перевагу візуальних стратегій обробки інформації; 2) фрагментарність інформаційного потоку, одночасну роботу з різнорідною інформацією на тлі низької здатності до аналізу і узагальнення інформації, конкретності мислення, орієнтацію на роботу з готовою інформацією; 3) високу швидкість обробки інформації, швидкість, рухливість мислення [10]. Відомості надходять до центральної нервової системи у великій кількості фрагментів не пов’язаних один з одним. Така здатність володаря кліпового мислення до багатозадачності та різнозадачності дозволяє говорити про загальні характеристики кліпового та творчого мислення: семантична спонтанна гнучкість (здатність до роботи з великою кількістю різноманітних ідей), оригінальність (здатність сприймати і продукувати віддалені асоціації і нестандартні рішення), рухливість (швидкий перехід від одного аспекту проблеми до іншого, прийняття різноманітних точок зору). З урахуванням визначення поняття кліпового мислення, його позитивних і негативних характеристик було виділено три групи респондентів:

а) високий ступінь вираженості кліпового мислення свідчить про відсутність бажання думати, погану пам’ять, низьку здатність до аналізу інформації, здатність відділити головне від другорядного, погану концентрацію уваги;

б) середній ступінь вираженості кліпового мислення вказує на нездатність до аналізу та осмислення інформації великого обсягу, до читання підручника; такі інтерни важко сприймають інформацію на слух (або текст без картинок і схем);

в) при низькому ступені вираженості кліпового мислення інтерн проявляє спроби приймати ефективні рішення в екстремальній ситуації, але рівень його теоретичної підготовки та навичок низький, що не дозволяє вирішити проблему [11].

При кліповому мисленні засвоєння інформації іде у вигляді збільшення кількості за рахунок якості. Науково доведено, що тільки 2% людей спроможні продуктивно максимально та якісно використовувати багатозадачність , а інші на це неспроможні. Мислення більше пристосоване для аналізу лінійних ланцюжків причин і наслідків. А якщо без дипломатії, то вже два взаємодіючі фактори ставлять розум у глухий кут.

У майбутніх лікарів формуються не справжні медичні поняття, а лише образи окремих патологічних проявів, що призводить до діагностичного мислення на основі формальних операцій порівняння (мислення за аналогією). Це є наслідком відриву викладання медичних понять від їх походження. Накопичення студентами знань про окремі захворювання призводить лише до репродуктивної лікарської діяльності зі стандартизованими хворими. Зіткнення їх з атиповою клінічною картиною захворювання призводить до численних діагностичних та лікувально-тактичних помилок. Логіка змісту навчальної програми з медичних предметів повинна відповідати логіці генезису та розвитку даних вихідних відносин, патогенетичного процесу. Така побудова змісту навчального предмета буде відповідати принципу сходження від абстрактного до конкретного (від взаємодії факторів з певними системами організму людини до конкретної нозологічної форми). При орієнтації на це в процесі навчання відкривається можливість вирішення цілого класу професійних завдань, які охоплюються певною галуззю медицини. Такий шлях визначення змісту та методів професійної підготовки лікаря дозволяє формувати теоретичне лікарське мислення і, тим самим, здатності вирішувати не лише типові, але й нестандартні діагностичні, лікувальні та профілактичні завдання, орієнтуватися в ситуаціях, що вимагають активного самостійного пошуку рішень.

Деякі сучасні дослідники вважають, що «кліповий» спосіб роботи з інформацією додає динамізму пізнавальній навчальній діяльності, може використовуватися як захисна реакція організму на інформаційне перенавантаження, сприяє більшій адаптації до мінливої соціальної реальності та її пізнання. Але більш вагомими є негативні сторони «кліпового» мислення, як відволікання від головного заняття - навчання; спрощення інформації, втрата здібності до аналізу та побудови довгих логічних ланцюжків; зниження рівня критичної свідомості та самосвідомості. Падає рівень успішності та знижується коефіцієнт засвоєння знань. Люди швидко забувають те, чого їх недавно вчили, не можуть осилити твори класичної літератури, стають піддатливими до маніпуляцій та впливу. Кліпове мислення послаблює співчуття та колегіальність, призводить до масового синдрому розладу уваги, втрати бажання пізнання нового, спростування потреби та здатності до творчості. У післядипломній освіті на рівні лікарів-інтернів вже прослідковується така тенденція заміни клінічного (продуктивного) мислення на фрагментарне [4]. При постійній взаємодії з вкрай різнорідними інформаційними об’єктами людина заздалегідь не знає, в який категоріальній системі доведеться працювати - має місце відсутність їх апріорної семантизації, тобто, при зустрічі з такими об’єктами вибір категоріального контексту здійснюється самостійно, на високій швидкості та здебільшого - інтуїтивно. Носію кліпового мислення необхідно вміти адаптуватися в сучасному світі та приймати умови «гри», не втрачаючи при цьому захопленості та бажання пізнавати й аналізувати.

Застосування відомих методів навчання спільно з новими розробками, у тому числі е-learning технологіями (система навчання за допомогою інформаційних, електронних технологій), підвищить ефективність процесу навчання і значно поліпшить рівень професійної підготовки здобувачів освіти [12]. Неодноразово в різного роду науково-педагогічних, методичних дослідженнях наголошувалося на необхідності зміни стратегії навчання - її орієнтування на формування набору компетенцій як здатності та готовності до майбутньої професійної діяльності [13].

Система охорони здоров’я потребує креативних фахівців не менше, ніж інші галузі со-ціальної та економічної сфери. Наслідком цього є перехід на нові освітні стандарти в системі медичної освіти, засновані на компетентністному підході, що передбачає розробку рефлексивно-креативних технологій навчання. Майбут- нього фахівця-медика необхідно мотивувати до продукування унікальних, інноваційних підходів до об’єкта своєї діяльності, до творчого перетворення стандартних схем поведінки (як комунікативного, так і професійного), до дій в непередбачуваних умовах [14].

Процес формування унікальності мислення передбачає освоєння таких важливих для майбутнього фахівця якостей, як: прояв інтелектуальної ініціативи; вдосконалення профе-сійних знань; вміння аналізувати інноваційність результатів практичного пізнання; вміння аналізувати ознаки, незважаючи на провокуючий вплив випадкових; вміння продуктивно переробляти теоретичну та професійно-значущу інформацію; здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, відрізняти першорядні деталі від несуттєвих. Соціальний аспект професійної діяльності медичного працівника передбачає унікальність комунікативного контакту з кожним пацієнтом, у нього повинні бути такі навички «моментального реагування» на будь-які непередбачувані ситуації, як: вміння діяти в незвичному середовищі при отриманні неповної або неоднозначної інформації; наявність творчого професійного мислення, здатність відходити від звичного плину думки; вміння адаптувати свої вчинки та поведінку до непередбачуваної ситуації [7]. Тому традиційно навчання студентів медичних вузів фахових дисциплін здійснюється на основі ситуаційного підходу [13].

Висновки

1. «Кліпове» мислення у лікарів-інтернів різних спеціальностей у нині знаходиться майже на єдиному рівні з теоретичним та креативним, що більш, ніж на третину вище, ніж було отримано у наших попередніх дослідженнях.

2. Превалювання того чи іншого виду мислення у лікарів-інтернів у певною мірою залежить від потреб обраної вузької спеціальності, але не є обов’язковим.

3. «Кліпове» мислення відтісняє клінічне мислення, принципи медичної деонтології, сприяє розвитку «фельдшеризму», тощо. «Кліпове мислення» - процес незворотній, з яким відкрито боротися даремно та небезпечно. Це явище вимагає детального соціального, андрагогічного та медичного дослідження, створення новітніх освітянських технологій, заснованих на «живому» спілкуванні.

4. Сучасна освіта нездатна змусити людину створювати стійкі логічні ланцюжки і якісно систематизувати отримані дані. Натомість із кожним роком кількість людей із кліповим мисленням у стінах вищих навчальних закладів буде збільшуватися.

5. Навчання в інтернатурі вимагає формування якісно нового підходу до освітнього процесу, що базуватиметься на формуванні та розвитку клінічного (теоретичного) мислення з урахуванням психологічних особливостей сучасної молоді.