С.О. Возіанов, О.В. Шуляк, Н.О. Сайдакова

Особливості епідеміології раку нирки в Україні

Вступ. Рак нирки є важливою складовою загальної проблеми сучасної онкоурології. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про частоту захворювання в різних країнах практично у всіх популяціях. Україна не є винятком. За рівнем поширеності за останні 10 років патологія пере-йшла з третього на друге місце, змістивши з нього РСМ і зараз її випереджає тільки РПЗ [6]. Водночас інтенсивність приросту двох провідних нозологій (РПЗ та РН) практично однакова: 90,6% та 86,8%, що, за певних умов, може змінити епідеміологічну ситуацію в країні [5, 9]. З роками зросли показники смертності (на 16%) та інвалідності, зумовлені РН. Якщо зважити, що пік захворюваності припадає на шосту декаду віку, а у 41% випадків РН виявляється на його III-IV стадіях, то питання ранньої діагностики, адекватного лікування з можливістю збереження органа, подов-ження тривалості і якості життя стає очевидною необхідністю [1, 14]. Адже на сьогодні лише 55% хворих перебуває на обліку 5 і більше років, до того ж практично кожний четвертий помирає протягом року від встановлення діагнозу [7, 13]. Наведені ключові аспекти стану проблеми мотивують і на перший план виводять, передусім, подальший пошук нових, удосконалених методів ранньої діагностики [8, 10, 11]. Проте, цей напрям не може бути реалізованим виключно силами медичних працівників. Рівноправною складовою питання є медична активність населення, його поінформованість, а звідси обізнаність. За умов своєчасної діагностики можливе застосування новітніх технологій лікування з очікуваним ефектом. Володіння реальною епідеміологічною ситуацією, основними показниками допомоги хворим на РН у динаміці є основою для прийняття рішень по системному забезпеченню населення якісною діагностикою та лікуванням [3, 8].

Вищевикладене обумовило мету дослідження - вивчення захворюваності, поширеності, смертності населення, спричиненої РН, основних якісних показників спеціалізованої допомоги за-значеній категорії хворих в Україні за тривалий період.

Матеріали і методи дослідження. Матеріалами дослідження були дані офіційної статистики за 2004-2013 роки. Обмеження періоду вивчення 2013 роком обумовлено відсутністю повноцінної інформації в зв’язку з тимчасовою анексією Криму, а по Луганській та Донецькій областях відомості є лише із територій,підконтрольних Україні. Аналіз показників (абсолютних, відносних, інтенсивних) подається за 10 років. Для виявлення характеру змін процесів, їх інтенсивності виділялись два п’ятирічні періоди і використана система показників: абсолютний приріст (зменшення), темп приросту (зниження). Показники захворюваності, поширеності, смертності подаються в розрахунку на 100 тис. відповідного населення, тому далі для зручності подаються тільки їх значення (%).

Результати та їх обговорення. З кожним роком збільшується кількість хворих з вперше встановленим діагнозом РН. У 2013 р. виявлено 5500 випадків, що склало 12,1%00 в Україні. Їх кількість на 23,2% перевищувала зареєстровану 10 років поспіль. Інтенсивність приросту за п’ятирічні періоди близька між собою. Так, з 2004 до 2008 р. вона становила 11,7%, у наступні роки - 10,2%.

Важливими є особливості статевих змін епідеміологічного процесу РН. У всі роки серед хворих з вперше виявленим діагнозом переважали чоловіки, на їх частку припадало 57-59%. Вищими були й рівні первинної захворюваності: у 2013 р. - 15,0% проти 9,6% серед жінок; тоді як у 2004 р. - 12,2% та 7,0% відповідно. Проте, як видно, темпи зростання захворюва- ності жінок випереджають відповідні показники серед чоловіків (37,1% проти 23%). Як наслідок зазначених процесів, а також удосконалення організації та якості надання спеціалізованої допомоги, водночас, зростає кількість хворих на РН, які перебувають на обліку в Україні.

Всього по Україні у 2013 р. їх було за- реєстровано 36,533, що на 78,5% більше, ніж 10 років тому. Рівень поширеності захворювання становив 80,5%, проти 43,1% у 2004 р., тобто показник зріс практично удвічі. Динаміка показників первинної та загальної захворюваності подана на рис. 1 та 2.

Інтенсивність приросту показників поширеності (на 86,7% за 10 років) перевищує дещо повільніший процес, що притаманний захворюваності на 28,7% відповідно. Відмічену перевагу слід оцінювати позитивно, як факт підтвердження ефективності діагностики та лікування хворих на РН. Разом з тим, актуальним залишається питання раннього виявлення патології. Що стосується останнього положення, то слід відмітити позитивні зрушення в плані частоти виявлення РН при профоглядах. Відсоток випадків досяг 18,3%±1,2 у 2013 р. проти 9,2%±1,1 у 2004 р. (р < 0,05) (рис. 3).

Одначе, незважаючи на те, що він, як видно, удвічі збільшився, є надзвичайно низьким. З огляду на особливості клінічного перебігу хвороби, раннє її виявлення прямим чином залежить від активної участі лікарів усіх спеціальностей, підвищення рівня диспансерного спостереження та періодичних дієвих профілактичних оглядів організованого населення. Слід наголосити, що завдяки загальним зусиллям на 32,3% стало більше випадків, коли захворювання виявляється на I-II його стадіях; у 2013 р. - 54,8%±0,9 проти 41,4%±1,0 у 2004 р. (р < 0,05). Водночас на 14,3% зменшилось їх на IV стадії, проте кожний п’ятий належить до цієї групи хворих (у 2013 р. - 21,4%). Наслідком такої ситуації є той факт, що на сьогодні 23,8% хворих з вперше встановленим діагнозом помирають до року, а за 10 років лише на 17,2% збільшилась кількість тих, хто живе понад 5 років (у 2013 р. - 55,2%±0,3 проти 4,7%±0,4; р < 0,05).

У структурі методів спеціалізованої допомоги переважає хірургічне лікування. Частка його вірогідно зростає зі збільшенням хворих. Конкретні дані виглядають таким чином: у 2009 р. - 64,1±2,2%, у 2013 р. - 70,6±2,1%. Друге місце посідають комбіновані або комплексні методики. За період спостереження кількість таких випадків стала вірогідно меншою: по країні - з 11,0±1,5% до 6,5±1,4% у 2013 р. (р<0,05) [4, 12]. Гормональна терапія посідає третє місце. Характер її динаміки подібний. На частку променевої терапії за роками не припадало більше 2,0%; вона також зменшилась в 1,6 разу. Питання хірургічної допомоги потребує подальшого ретельного вивчення. Адже при поширеній точці зору доцільності виконання органозберігаючих операцій виявилося, що кількість нефректомій вірогідно зросла в цілому по Україні з 66,5±0,9% до 69,1±0,8% у 2013 році [2].

Все більшої актуальності набуває вивчення смертності як індикатора рівня надання медичної допомоги. Простежується чітка тенденція до їхнього зростання. По країні показник з 5,509% у 2009 р. зріс на 7,6%. При цьому темп приросту його величин у жінок і чоловіків був майже однаковим - 7,8% і 7,4% відповідно і у 2013 р. рівень смертності становив 3,806% і 8,405% відповідно. Смертність міського населення суттєво вища серед обох статей. Більше того, темп зростання серед нього вищий (9,5% проти 2,6% - серед сільського). На рис. 4 продемонстровано темп зростання смертності від РН серед різних верств населення.

Підсумовуючи, слід наголосити, що в Україні спостерігається складна епідеміологічна ситуація відносно РН. Виникає нагальна потреба, передусім, у підвищенні ролі первинної ланки, у масштабній просвітницькій роботі по рівню усвідомленості населенням щодо необхідності збереження власного здоров’я, дотримання активної позиції, а також у залученні фахівців суміжних спеціальностей з тим, щоб загальними зусиллями забезпечити якомога раннє виявлення РН. Тільки за таких умов можливе надання своєчасної та адекватної спеціалізованої медичної допомоги, рівень якої на тепер дозволяє обрати оптимальний варіант, у тому числі широко виконувати органозберігаючі операції, обµрунтовано обирати ад’ювантну та неоад’ювантну терапію і зберегти не тільки життя, але і його якість у зазначеній категорії хворих.

Висновки

1. За 10 років кількість хворих з вперше встановленим діагнозом РН збільшилась на 23,2% і досягла у 2013 р. 5500 випадків, частка чоловіків серед них становила 57-59%; рівень захворюваності: 12,1, серед чоловічого населення - 15,0 проти 9,6 серед жінок (на 100 тис. відповідного населення).

2. Темп приросту рівня поширеності вищий за захворюваність (86,7% проти 28,7%), у 2013р. він становив 80,5 на 100 тис. населення, на обліку перебувало 36 533 хворих.

3. Кількість хворих, виявлених у I-II стадіях, зросла до 54,8% (на 32,3%), при профоглядах їх питома вага зросла удвічі, проте не перевищує 19%.

4. Рівень смертності зріс на 7,6% до 5,509 на 100 тис. населення у 2013 р., темп приросту майже однаковий серед чоловіків і жінок, смертність міського населення суттєво вища, ніж сільського, темпи зростання яких становили 9,5% проти 2,6% відповідно.

5. На частку хірургічного лікування в структурі допомоги хворим на РН припадає 70,6%, за 10 років кількість нефректомій зросла до 69,1% (на 4%).