О.І. Яцина

Нетримання сечі у жінок: аспекти питання за даними соціологічного опитування

Вступ. Збереження здоров’я населення - загальне проблемне питання, що, передусім, стоїть перед медичною галуззю, є надзвичайно багатоплановим і диференційованим з позиції свого вирішення. Ним передбачається необхідність урахування не лише повіково-статевих особливостей, але й місця проживання, що обумовлює, певні відомі, характерні для нашої країни, відмінності [2, 6, 10]. До того ж завдання настільки всеоб’ємне, що далеко виходить за рамки забезпечення кваліфікованою медичною допомогою населення при життєво небезпечних хворобах.

Повіковий склад населення країни інтенсивно змінюється в бік його постаріння і разом з цим на перший план виходять хвороби, що негативно впливають на здоров’я та якість життя [1, 12]. Так, з віком суттєво зростає кількість хворих із різними розладами функції нижніх сечових шляхів. Беручи до уваги анатомо-фізіологічні особливості жінок стає очевидною особлива актуальність для них зазначеного аспекту [3, 7, 13]. Цей факт визнається у всьому світі і за кордоном нетримання сечі (НС), зокрема, у жінок є одним із пріоритетних напрямів, якому присвячена значна кількість робіт. Вони охоплюють широкий пласт проблемних питань, як з епідеміології, що є визначальною при ви-рішенні будь-яких з них, так і з діагностики та лікування. Мультифакторність, поліетіологічність, невизначеність механізмів розвитку НС обумовлюють поширеність патології, різновиди проявів, труднощі лікування з частим рецидуванням [4, 8, 14]. Якщо до цього додати соціальний фактор, який проявляється суттєвим обмеженням активної життєдіяльності жінок і, водночас, недостатню обізнаність, яка стає причиною не звертань за медичною допомогою, то складається несприятлива ситуація, що потребує негайного вирішення [5, 8, 11]. Варто зазначити, що в Україні проблемі розладів сечовипускання присвячені фрагментальні роботи, в основному вони стосуються диференціальної діагностики, переважно консервативного лікування. Тому, враховуючи ідентичну до країн світу наявну гостру проблему щодо якісної допомоги зазначеному контингенту і в нашій країні, важливим є ви-вчення будь-яких питань, що розкривають чи уточнюють її стан на сьогодні [9, 11]. Серед першочергових є визначення частоти розладів, видів та умов проявів, як базової основи щодо створення концепції спеціалізованої допомоги.

Вищевикладене обµрунтувало мету роботи: виявити повікові особливості частоти, видів та умов проявів нетримання сечі у жінок з урахуванням місця проживання.

Матеріали і методи дослідження. У популяційному дослідженні проаналізовано 9928 анкет від жінок 18 і старше років із нетриманням сечі, відібраних від загальної кількості (19 094) респонденток із усіх регіонів України. Опитування носило анонімний характер, здійснювалось за спеціально розробленою анкетою «Оцін-ки розладів сечопуску, соціального статусу та якості життя», впровадженої згідно з планом діяльності Всеукраїнської асоціації пластичної та реконструктивної хірургії тазового дна. Мета його була спрямована на виявлення частоти та характеру НС серед жіночого населення в залежності від віку та місця проживання.

У роботі задіяні аналітико-синтетичний, компаративний аналізи. Отримані дані опрацьовані статистично - у разі визначення достовірності відмінностей двох сукупностей використовувався критерій Стьюдента.

Результати та їх обговорення. Результати вивчення відповідей анкетного опитування жінок, які мали розлади сечовипускання, показали, що більшість з них були жителями міст - 5740 із 9928 (57,8±0,5%), решта проживала в сільській місцевості (4188 - 42,2±0,5%); р<0,05 і була пасивнішою порівняно до перших. Повіковий їх розподіл за місцем проживання представлено в табл. 1.

За даними табл. 1 видно, що серед загальної кількості достовірно переважали жінки 40-49 ро-ків - 3356 (33,8±0,4%), найменше їх було віком до 40 (714 - 7,2±0,2%) і практично однаково у 50-59 та і 60 років (2971 - 30,0±0,4% та 2887 - 29,0±0,4% відповідно). За порівняльним аналізом виявлені особливості проявилися вірогідною більшістю сільських мешканок до 40 та і 60 років (12,0±0,5% та 31,2±0,7% проти 3,7±0,2% та 27,5±0,6% серед міських відповідно).

Наведені відомості, що отримані при соціологічному дослідженні, не повністю узгоджуються з тими, які представлені в джерелах інформації, відносно зростання частоти випадків нетримання сечі із віком. Можна припустити залежність таких випадків від тривалості розладів сечопуску, що буде доведено чи спростовано при подальшому викладенні матеріалу. Причиною такого положення є ментальність, роками сформоване уявлення, що НС з віком вважалося проявом старіння і супроводжувалось сором’язливістю з бажанням приховати його факт. Тому перевагу жінок зрілого віку можна пояснити промацією питання останнім часом у засобах масової інформації. Варто враховувати при цьому й освіту опитаних. Простежено, що серед жінок 40 - 49 років, які проживають у місті, найбільше було з вищою освітою (із 3356 у 1649 осіб - 49,1%), серед решти її мали 16,0% (1597). Крім того, у 26,8% (2660) респондентів була середня спеціальна, у 39,2% (3892) - середня і у 1,4% (139) - початкова освіта. Інтерес в аспекті питання має розподіл за соціальним станом, що поданий в табл. 2 з урахуванням місця проживання.

Загальна когорта опитаних представлена практично на половину працюючими та не працюючими. Серед останніх - 30,7% пенсіонерок (3047) та 14,2% (1410) домогосподарок. Серед перших кожна четверта жінка мала робітничу професію (25,6%), кожна п’ята - службовець (18,4%). Відмінність за місцем проживання проявилася у перевазі жінок робітниць, домогосподарок та пенсіонерок у сільській місцевості (32,0±0,7%, 18,8±0,6% та 36,5±0,7% проти 20,9±0,5%, 10,6±0,4% та 26,5±0,5% міських мешканців; р<0,05). Пологи в анамнезі відмітили 85,7% жінок (8508), у 55,3% із них (4535) було 2 - 3 дитини, у 19,5% (1659) - 4 і більше.

За відповідями з’ясувалося, що достовірну більшість жінок нетримання сечі стало турбувати впродовж останнього року (3844 - 38,7±0,5%), дещо менша кількість (3519 - 35,4±0,5%) мала цю проблему від 1 до 5 років, кожна п’ята (21,2±0,4% - 2108) - 6 - 10 років і решта (4,6±0,2%) понад 10 років. Тобто, тривалий час переважна більшість жінок страждає у зв’язку із нетриманням сечі. Простежені особливості в залежності від місця проживання. Вони проявилися більш тривалішими розладами сечопуску серед респонденток сільської місцевості. Так, у 2915 (69,6±0,7%) із 4188 жінок НС було більше одного року, а саме: 1-5 років у 39,1±0,6%, у кожної четвертої (24,0±0,6%) - 6-10 років і у 6,5% понад 10 років. Тоді як серед міських мешканок достовірно більше було тих, у кого НС виникло протягом останнього року (44,8±0,6% проти 30,4±0,7% серед сільських мешканок). Для порівняння їх удвічі менше серед тих, хто страждає понад 10 років (3,2±0,2% проти 6,5±0,1%;р<0,05). Наведені дані відображені в табл. 3.

Пояснити ситуацію частково можна со-ціальним складом. Адже серед осіб, які проживають у містах, більше з вищою освітою (службовців, підприємців). Об’єктивно оцінити її допоможе повіковий склад жінок із різним строком НС (табл. 4) та, особливо, з урахуванням місця проживання, інформація з якої випливає за даними табл. 5 і продемонстрована на рис. 1.

Як видно з табл. 4, у 45,0±0,8% жінок 40- 49 років НС спостерігалося впродовж року, у 37,0±0,8% 50-59-літніх - від 1 до 5 років і у 42,5±1,0% жінок старших 60 років - понад 5 ро-ків; усі вказані величини достовірно відрізняються поміж інших вікових груп. Результати аналізу табл. 5 та рис. 1 доповнюють представлені вище відомості.

Зокрема, простежується загальна логічна тенденція, яка виразніша серед сільських жителів і проявляється лінійною залежністю між віком та тривалістю НС (табл. 6). Проте, суттєва перевага 40-49-літніх жінок, які проживають у містах і зіткнулися з даною проблемою останній рік звертає на себе увагу (50,0±0,3% проти 39,2±1,4% сільських; р<0,05). Потребує її й факт, що серед цих же мешканців вірогідно менше жінок старше 60 років із НС понад 5 років (40,0±1,4% проти 53,2±1,4% сільських; р<0,05). Таким чином, отримано підтвердження, по-перше, що у переважної більшості жінок 40-49 років, незалежно від місця проживання, починають проявлятися розлади сечовипускання. Причина положення, можна припустити, пов’язана із характерною для цього віку появою ознак екстрогенної недостатності. По-друге, дані свідчать про активнішу позицію та увагу до власного здоров’я міських мешканок, більшу їх обізнаність. Разом з тим, частота відповідей респондентів із сіл віком за 60 років з тривалістю НС понад 5 років може свідчити про ступінь тяжкості, умовами проявів симптомів, що змушує їх до певної відвертості. Вивчення відповідей щодо добового проміжку НС показало, що в найбільш несприятливій ситуації перебувають сільські мешканки. Адже у 66,3±0,7% випадках вони вказували на цілодобове НС. Суттєвим, хоча й вірогідно меншим, показник виявився й серед жінок, що проживають у міській місцевості (52,6±0,7%). Проте, серед останніх більше тих, хто має розлади впродовж дня (32,8±0,6% проти 26,7±0,6% відповідно). Дані проілюстровані на рис. 2. У табл. 6 розкриті дані повікової особливості добових проявів НС. Вони свідчать, що серед жінок до 40 років переважають випадки розладів сечовипускання в денний період доби (62,4% та 75,0% серед міських та сільських мешканок відповідно). Серед інших вікових груп, незалежно від місця проживання, на цілодобову втрату сечі вказує більшість опитаних із достовірною перевагою жінок сільської місцевості.

Одним із клінічних проявів, що обтяжують якість життя, є кількість сечопуску за день та його ургентність. За аналізом анкет отримані наступні фактичні дані (рис. 3).

Серед опитаних достатньо високим виявився відсоток (46,0±0,5%) тих, хто відмітив 8 та більше випадків сечопуску на добу. Якщо розглядати цю ознаку в повіковому ракурсі, то простежується пряма залежність - зі збільшенням віку зростає компонент частоти та ургентності. Оскільки значимої різниці між отриманими даними за місцем проживання немає, прокоментуємо їх у цілому. Так, у жінок до 40 років тільки у 6,0±0,2% спостерігалось часте сечовипускання, що супроводжувалось, різною за обсягом, втратою сечі. У віці 40-49 та 50-59 років практично кожна четверта відмічала таку несприятливу ситуацію, вона ставала причиною турботи практично у половини жінок після 60 років. За таких умов більше половини жінок 56,6% (5536) змушена користуватися прокладками чи підгузками, при чому на долю перших приходилось 70,2% (3888 осіб), на долю дру- гих - 29,8% (1647).

Важливими з медичної, соціальної точки зору, стали відомості розподілу жінок за умовами втрати сечі. Зазначимо, що у кожної з них могло бути і було їх декілька. Проте, ми орієнтувалися на превалюючі серед інших. Тому відразу наголосимо, що практично усі опитані підтвердили зв’язок НС із фізичними зусиллями. Детальніше її частота та причинно-наслідкові особливості, що виявлені за результатами аналізу анкет, можна простежити за даними табл. 7.

Клінічно неконтрольоване зусиллями нетримання сечі проявляється переважно в момент фізичного навантаження: у 34,8±0,5% при кашлі, чханні, що за частотою переважає серед інших; у кожного четвертого (23,2%) - під час фізичної роботи, у 10,5% - підняття предметів, що потребують будь-яких зусиль; до 10% воно було при зміні положення тіла під час вставання, при сексуальних стосунках. Звертає на себе увагу факт достатньо частої втрати сечі при шляху до туалету (у 18,8% жінок), що свідчить про приєднання, а у деяких жінок перевагу ургентного компоненту. Остання ознака більш притаманна міським мешканкам (23,7±0,6% проти 18,5±0,5% сільських; р<0,05). Тоді як для сільських - частіше мотивуючим фактором є фізична робота, що цілком природно з огляду на соціальний стан та характерний стиль життя.

За результатами отриманих даних, їх ана-літико-синтетичного, порівняльного аналізу можна емпірично представити структуру типів НС серед жінок, що брали участь у соціологічному дослідженні. Вона виглядає наступним чином (рис. 4).

У 1275 із 9928 (12,8±0,3%) жінок мало місце ургентне НС, у 5622 (56,6±0,5%) - стресове і у 3031 (30,5±0,4%) - змішане. Наведені показники вкладаються в загальну картину співвідношення типів НС, що поширена в джерелах інформації. Співпадає розподіл за ними й повіковий (табл. 8).

Як видно з даних табл. 8, з роками чітко простежується тенденція, яка спостерігається і відмічається в публікаціях багатьма авторами [4, 9]. Так, частота стресового НС, яке має місце практично у всіх жінок до 40 років (91,3%), поступово стає меншою - до 71,5% у 40-49 років, 53,4% - у 50 - 59 років і 34,1% після 60 років. Натомість, змішане НС, навпаки, будучи найбільш поширеним серед останніх (і 60 років - 46,4%), достовірно менше представлено у 50-59-літніх (34,4%) і далі, у свою чергу, у 40-49 років (19,3%) до 3,0% серед осіб до 40 років. Ургентне НС також зростає з віком. Зокрема, в повіковій структурі його доля серед жінок до 40 років складала 5,7% і збільшувалась у 1,6 разу, 2 та 3,4 разу відповідно у 40-49, 50-59 та і 60 років, тобто досягала 19,5%.

Представлені дані не вважаємо остаточними. Вони дають орієнтовне уявлення з актуальних питань проблеми розладів сечовипускання у жінок, оскільки µрунтуються на суб’єктивному сприйнятті негативних змін власного здоров’я, яке залежить від багатьох відомих та різних прихованих, у залежності від індивідуума, факторів. Результати соціологічного дослідження, що стали основою даної роботи, будуть у подальшому доповнені результатами об’єктивного клінічного обстеження контингенту. Зазначене разом дозволить отримати важливу для науки та практики взаємодоповнюючу інформацію з тим, щоб скласти найбільш повну картину з проблеми НС у жінок в нашій країні. Узагальню-ючи опрацьовані і викладені вище відповіді респондентів, можна прийти до наступного висновку. Достовірно більше серед опитаних місцевих жителів свідчить про їх активнішу позицію до власного здоров’я та кращу обізнаність, що підтверджується перевагою жінок віком до 50 років, тоді як серед сільських - після 60 років. При цьому простежується зв’язок між соціальним станом, освітою та частотою і характером прояву НС. На відміну від жінок, які проживають у містах, серед мешканок сіл більше із середньою чи середньоспеціальною освітою та тих, хто має робітничу професію, є домогосподарками та пенсіонерками. Крім того, кожна третя з них відмічає НС понад 5 років, тоді, як міські мешканки - кожна п’ята. Підтверджена залежність між віком та тривалістю НС: близько половини 40-49-літніх жінок мають розлади сечовипускання останній рік, а старіші 60 - понад 5 років. Виявлені особливості характеру умов та частоти добової втрати сечі, за якою виділяються жінки, що проживають у сільській місцевості. Виразніше ступінь тяжкості у них проявляється у вигляді цілодобової втрати сечі, при фізичних зусиллях, зміні положення тіла, тоді як у міських жителів час-тіше приєднується ургентний компонент. Орієнтований повіковий розподіл жінок за типом НС узгоджується з відомими даними літератури.

Висновки

Серед опитаних жінок (9928) із нетриманням сечі (НС) 57,8±0,5% та 42,2±0,5% проживали в міській та сільській місцевості відповідно; достовірна більшість приходилась на 40- 49-літніх (33,8%), сільські виділялись віком до 40 та після 60 років (12,0±0,5% та 31,2±0,7% проти 3,7±0,2% та 27,5±0,6% міських), практично половина була працюючих, серед яких кожна четверта із робітничою професією, п’ята - службовець; пенсіонерок, домогосподарок та робітниць більше було серед сільських жителів.

Виявлено, що більшість жінок 40-49 років, незалежно від місця проживання, відмічала розлади сечовипускання; особливість у тому, що у 69,6% опитаних (2915) сільської місцевості НС тривалішим (1-5 років - 39,1%; 24,0% - 6- 10 років), тоді як у міських - переважали випадки його появи в поточному році (44,8% проти 30,4% серед сільських) і удвічі менших, хто страждає понад 10 років (3,2% проти 6,5% відповідно); з віком зростає тривалість захворювання, серед старших 60 років - 40,0% міських та 53,2% сільських мешканок мали НС понад 5 років (р<0,05).

Простежено, що з віком збільшуються прояви НС: у 75% жінок до 40 років воно спостерігалось в денний період, після 60 років у половини - цілодобово з перевагою у жителів сіл; серед умов втрати сечі на першому місці виявилися фізичні зусилля, які разом зі зміною положення тіла час-тіше спостерігаються у жінок, які проживають в сільській місцевості, тоді як серед міських відсоток ургентного компоненту більший.