Н.М. Андон’єва, Т.Л. Валковська, Г.В. Лісова

Можливість використання остеопонтину як маркера кальцинозу клапанного апарату серця у пацієнтів з хронічною хворобою нирок на замісній терапії методом гемодіалізу

Мета дослідження. Виявити можливий взаємозв’язок між ступенем порушення фосфорно-кальцієвого обміну та інтенсивністю процесів кальцифікації серцевих клапанів у пацієнтів з хронічною хворобою нирок на гемодіалізі.

Матеріали і методи. Проведено обстеження 51 пацієнта з ХБП 5 Д стадії. Оцінювався рівень кальцію, фосфору сироватки крові, кальцієво-фосфорний добуток, визначали рівень паратиреоїдного гормону, остеопонтину. Ехокардіографічно оцінювалась наявність або відсутність кальцифікації аортального і мітрального клапанів.

Результати. В обстеженій нами групі пацієнтів ми виявили кальциноз серцевих клапанів у 39,2% хворих: поєднаний мітрально-аортальний кальциноз спостерігався у 21,5% пацієнтів, ізольований кальциноз мітрального клапана - у 13,7%, ізольований кальциноз аортального клапана зустрічався у 3,9%. Статис- тично значимо на розвиток кальцифікації серцевих структур впливали гіперфосфатемія (рЈ0,033) та підвищення добутку концентрації СаxР понад 5,0 (рЈ0,002). Рівень паратиреоїдного гормону був статистично вищим у групах пацієнтів з кальцинозом та ущільненням (рЈ0,001) серцевих клапанів, ніж у пацієнтів без кальцинозу. Показники остеопонтину були вище в групі пацієнтів з кальцинозом, ніж у пацієнтів з ущільненням серцевих клапанів (РЈ0,001) і достовірно перевищували показники пацієнтів без кальцифікації серцевих структур (РЈ0,05).

Висновок. Кальцифікація клапанів серця у гемодіалізних хворих асоційована з підвищенням плазмової концентрації остеопонтину, паратиреоїдного гормону, показників кальцій-фосфорного обміну. Позитивний кореляційний зв’язок між рівнем остеопонтину і ступенем ураження клапанів серця дозволяє використовувати останній як маркер серцево-судинної кальцифікації.