М.I. Бойко, Н.С. Радзіховська

Лікування сексуальної дисфункції інгібіторами осфодіестерази 5 у чоловiкiв, хворих на розсіяний склероз

Вступ. Розсіяний склероз (РС) - хронічне прогресуюче нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи, що вражає переважно осіб молодого віку.

В Україні серед дорослого населення зареєстровано 20 674 хворих на РС, що становить 55,3 на 100 тис. населення. Щороку кількість хворих на РС збільшується в середньому на 1000-1200 осіб [2]. Серед неврологічних захворювань РС є основною причиною стійкої інвалідизації осіб молодого віку. Через 10 років від початку захворювання 50% хворих мають труднощі з виконанням професійних обов’язків [1].

РС накладає значний відбиток на якість життя пацієнтів, їхньої родини, а також призводить до значних економічних витрат. Уражаючи людей у молодому віці, негативно впливає на кар’єру, пошук партнера, народження дітей.

При РС відбувається ураження різних функ-ціональних систем організму, зокрема страж- дає сексуальна функція (СФ). За даними T.M. Kessler et al., 2009., чоловіки, хворі на РС, мають порушення СФ у 40-80% випадків [8]. За даними інших авторів E. Merghati-Khoei et al., 2013, J. Previnarie et al., 2014, розлади СФ мають 50-90% хворих чоловіків з РС [10, 12].

До основних розладів сексуальної функції віднеситься - порушення сексуального бажання, ерекції, порушення оргазму, розлади еякуляторної функції [8, 12].

Порушення СФ можуть бути спричинені різними факторами, а саме - ураження головного та спинного мозку, наявність неврологічного дефіциту, вплив когнітивних та емоційних змін, соціальних та культурних факторів [7, 8, 12].

У лікуванні еректильної дисфункції за-стосовуються внутрішньокавернозні ін’єкції, трансуретральні введення альпростадилу, вакуум констрикторні засоби, імплантація протезів статевого члена, венозну та артеріальну хірургію. Останнім часом широкого застосування набуло пероральне лікування [3].

Нормальна ерекція статевого члена залежить від релаксації гладеньких м’язів кавернозних тіл. У відповідь на сексуальний стимул кавернозні нерви та ендотеліальні клітини ви-вільняють оксид азоту (NO), який, у свою чергу, за допомогою гуанілатциклази стимулює формування циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). Далі, завдяки клітинному перерозподілу Са ++, відбувається розслаблення м’язів. Силденафіл цитрат є селективним інгібітором фосфодіестерази 5-го типу, ферменту, що надає метаболізм цГМФ, таким чином забезпечуючи його більш тривалу дію [3].

Green і Martin у 2000 році, в подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, відмітили покращення еректильної функції (ЕФ) у 90% хворих на РС після лікування силденафілом [6]. За результатами подвійного сліпого рандомізованого плацебо - контрольованого дослідження під час лікування силденафілом 217 хворих чоловіків на РС, C. Flower et al., відмітили позитивні результати в покращенні ЕФ хворих та поліпшенні якості їх життя [5]. У 2012 році 420 пацієнтів з РС, що мали розлади ЕФ, брали участь у дослідженні ефективності силденафілу. Виявлено поліпшення ЕФ, якості сексуального життя хворих [13].

Ця проблема вивчається в усьому світі. На теперішній час питання діагностики та лікування сексуальної дисфункції у хворих на РС залишаються відкритими. Попередні дослідження приділяли більшу увагу розладам ЕФ, а не порушенням СФ за усіма показниками. Тому ми розпочали дане дослідження.

За даними попередніх досліджень, для жінок прийом інгібіторів фосфодіестерази 5 не дав переконливого позитивного результату під час лікування. Доведено, що при лікуванні жінок силденафілом (інгібітор фосфодіестерази 5) покращується лише любрикація, він не впливає на оргазм та на якість життя хворих жінок [8]. Тому ми не проводили лікування жінок даним препаратом.

Мета дослідження: вивчити ефективність інгібіторів фосфодіестерази 5 у лікуванні сексуальної дисфункції у чоловіків, хворих на РС.

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 60 хворих чоловіків на РС, віком від 19 до 46 років. Середній вік хворих становив 32,7 ± 6,8 року. Хворі проходили лікування в центрі РС Київської міської клінічної лікарні № 4. Досліджувані хворі мали ремітуючо - рецидивуючий тип перебігу РС у стадії загострення та ремісії. Середня тривалість хвороби становила 5,2 ± 4,4 року.

Хворих було розподілено в дві групи: основну та контрольну. В основній групі було 29 хворих, які приймали лікування інгібіторами фосфодіестерази 5, а в контрольній групі був 31 хворий.

Усім хворим проведено ретельне клініко-неврологічне обстеження з оцінкою неврологіч-ного дефіциту за загальною шкалою інвалідизації Expanded Disability Status Scale (EDSS). Шкала EDSS відображає ураження нервової системи за 8 функціональними системами: зорова функція, функція черепних нервів, ураження пірамідної системи, координаторні розлади, порушення чутливості, порушення функції тазових органів, церебральні функції (пам’ять, концентрація, увага, настрій), здатність до пересування. Кожну з функціональних систем оцінювали у балах і розраховували загальний ступінь інвалідизації [9].

За опитувальником International Index of Erectile Function (IIEF) визначали рівень еректильної функції, функції оргазму, сексуального бажання, задоволення від статевого акту, загальне задоволення від сексуальних стосунків. Результати інтерпретували так: найвищий сумарний бал відповідав нормальній СФ, найнижчий - вираженим змінам [11].

Для визначення рівня стосунків між сексуальними партнерами проводилось анонімне анкетування за допомогою опитувальника Self-Esteem and Relationship Questionnaire (SEAR). Опитувальник оцінює сексуальне задоволення у відношеннях, почуття власної гідності, загальне задоволення від відносин. Оцінка проводилась за чотирибальною шкалою, де чотири бали відповідали відсутності змін у стосунках, а один - вираженим змінам [4].

Результати та їх обговорення. Хворих обстежували під час ремісії та загострення РС. Суттєвої різниці між результатами опитування хворих в обох стадіях захворювання стосовно стану СФ не виявлено. Це можна пояснити тим, що опитувальники вимагають оцінку стану сексуальної функції протягом останніх чотирьох тижнів, тобто даний інтервал часу припадав на період до початку загострення, тобто стадію ремісії.

У хворих за неврологічним обстеженням домінувала загальновогнищева симптоматика. Середній бал за шкалою EDSS становив 3,0 ± 1,0 бал (від 1,0 до 6,5 балів).

Порушення СФ виявлено у 37 (61,7%) чоловіків, що проявлялись у вигляді зниження бажання, збудження, порушення оргазму. В основній групі легкі порушення СФ мали 14 (48%) хворих, помірні - 6 (20,6%) хворих, виражені - 5 (17,2%) хворих. У контрольній групі легкі порушення СФ мали 14 (45,1%) хворих, помірні - 3 (9,6%) хворих, виражені - 2 (6,4%) хворих. Зниження якості стосунків між сексуальними партнерами відмічались у 22 (36,7%) хворих на РС. В основній групі легке зниження якості міжособистісних стосунків партнерів виявлено у 17 (58,6%) хворих, помірні у 5 (17,2%) хворих. У контрольній групі легке зниження якості міжособистісних стосунків партнерів виявлено у 7 (22,6%) хворих, помірне - у 1 (3,2%) хворого.

За результатами нашого дослідження виявлено покращення СФ у хворих основної групи після проведеного лікування інгібіторами фосфодіестерази 5, що було статистично значущим за усіма показниками. У хворих контрольної групи не було виявлено суттєвих змін у сексуальній сфері протягом дослідження (рис. 1). Аналізуючи діаграму, відмічено низький рівень балів показників СФ в основній групі до лікування в порівнянні з контрольною, що було статистично значимим. Це можна пояснити тим, що хворі, які не мали скарг на порушення СФ, не всі погоджувались на лікування інгібіторами фосфодіестерази 5. Та після лікування рівень балів у групах майже зрівнявся, за рахунок основної групи, тобто за рахунок покращення СФ у даній групі після лікування.

Під час дослідження якості сексуальних стосунків між партнерами виявлено покращення партнерських стосунків після лікування в цілому та достовірне підвищення якості сексуального задоволення у відношеннях та загального задоволення у стосунках. У контрольній групі ми не виявили разючих змін в якості сексуальних стосунків (рис. 2). Відмічено достовірне зниження якості сексуальних стосунків партнерів між групами до лікування.

Силденафіл не впливає на інші складові СФ, але ми не тільки не виявили погіршення, а, навпаки, спостерігали підсилення сексуального бажання, поліпшення оргазму, збільшення задоволення від сексуальних стосунків та загального задоволення у відношеннях.

Висновки

1. У чоловіків, хворих на РС, виявлено достовірне покращення СФ після лікування інгібіторами фосфодіестерази 5.

2. Покращились якість сексуальних стосунків між партнерами та рівень сексуального життя після лікування інгібіторами фосфодіестерази 5.

3. Лікування сексуальної дисфункції у хворих на РС має бути комбінованим. Необхідно впливати на всі чинники, що призвели до розвитку порушень СФ. А саме, лікування основного захворювання (РС), а також медикаментозно впливати на емоційну та когнітивну сфери, на якість сексуальних стосунків між партнерами у сім’ї.