Г.П. Самунжи, I.В. Рачок

Дисбаланс важких металiв у передмiхуровiй залозi при її пухлинних захворюваннях

Вступ. Нині багато наукових праць у галузі онкоурології спрямовані на пошук нових онкогенів та біомаркерів для ранньої діагностики пухлинних захворювань передміхурової залози (ПЗ), прогнозування ефективності лікувального процесу та можливих ускладнень [1, 2, 3]. За даними літератури в загальносвітовій структурі онкологічної захворюваності чоловіків на рак передміхурової залози (РПЗ) посідає третє місце, а у чоловіків старших 50 років - друге місце серед причин смерті від онкологічних за-хворювань після раку легенів [4,6]. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) вже у віці від 40 до 50 років має клінічні прояви майже у 13% чоловіків, 51-60 років - 67%, 61-70 років - 77% і в 83% у чоловіків старше 70 років [5]. Наукову зацікавленість представляє дисгомеостаз важких металів, тому що надлишок або дефіцит ряду токсичних і ессенціальних макро- та мікроелементів можуть сприяти розвитку новоутворень [7, 8, 9]. Враховуючи безліч праць у цьому напрямку, все ж таки залишається багато питань.

Мета дослідження: вивчити динаміку основного мікроелементного спектра в тканині простати у хворих на доброякісну гіперплазію та рак простати для пошуку нових біомаркерів ранньої діагностики пухлинних захворювань.

Матеріали та методи дослідження. В обстеженні брали участь 30 хворих, які перебували на лікуванні в Одеській обласній клінічній лікарні і Одеському обласному онкодиспансері в урологічних відділеннях з пухлинними захворюваннями передміхурової залози, а саме гіперплазія та рак простати. Контрольна група складала 11 чоловіків без пухлинних захворювань передміхурової залози, померлих від захворювань, не пов’язаних з патологією органів сечо-статевої системи. Середній вік хворих основної групи склав 61,4 (55-75) року, а в контрольній - 33,1 (23-42) року. При виконанні роботи і відборі зразків тканини передміхурової залози керувалися принципами біоетики і тлумачення «статті 3» сфери дії Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних мате-ріалів людини». Усі пацієнти дали інформовану згоду на участь у дослідженні.

У ході роботи використовувались наступні методи досліджень: клінічні, біохімічні, рентгенологічні, морфологічні, елементний аналіз, статистичні.

Клінічні методи включали збір скарг та анамнезу захворювання, огляд хворих та ультразвукове дослідження органів сечостатевої системи. Клініко-лабораторні методи включали: загальний аналіз крові та сечі, біохімічні показники крові, стан системи згортання крові, рівень ПСА.

Статистичну обробку даних проводили з використанням t-критерія Стьюдента. Якщо рі0,05, то різниця між показниками вважалась достовірною [10].

Біоматеріал (тканина простати) отримано після відкритих аденомектомій та радикальних простатектомій у хворих із доброякісною гіперплазією і раком передміхурової залози відповід-но. Зразки тканин без пухлинних захворювань передміхурової залози відбирались у померлих. Увесь матеріал заморожувався і зберігався при температурі мінус 18 °С. Після розморожування і попередньої підготовки, дослідження важких металів проводилось атомно-емісійним методом (Se, Cd, Pb) та методом полум’яної абсорбції (Ca, Mg,Zn, Cu, Fe).

Результати та їх обговорення. Було проведено три паралельні виміри, після чого розраховано середнє значення по кожному елементу для кожного зразка. Результати співставляли з фактично отриманими та референтними значеннями (табл. 1).

У хворих на гіперплазію передміхурової залози Zn визначався в найбільшій концентрації - 124,51 мг/кг вологої тканини, у контролі - 72 мк/кг (р<0,05). Можна припустити, що максимальне концентрування спостерігається в секреторних клітинах залозистого епітелію (табл. 2).

У хворих на рак ПЗ в найбільшій концентрації спостерігався Fe - 37,04 мг/кг та Cu - 3,47 мг/кг вологої тканини, у контролі - 10,4 мг/кг і 0,9 мг/кг відповідно (р<0,05). Також спостерігалось помірне зростання Se - 0,118 мг/кг вологої тканини, щодо контролю - 0,07 мг/кг відповідно (табл. 3).

Досліджуючи Ca (при ДГПЗ - 204,7 мг/кг, РПЗ - 229,5 мг/кг), Cd (при ДГПЗ - 0,045 мг/кг, РПЗ - 0,05 мг/кг), Mg (при ДГПЗ - 129,5 мг/кг, РПЗ - 105,0 мг/кг), Pb (при ДГПЗ - 0,003 мг/кг, РПЗ - 0,008 мг/кг) - останні не мають достовірних змін щодо контролю Ca (265,5 мг/кг), Cd (0,03 мг/кг), Mg (122,5 мг/кг), Pb (0,03 мг/кг), тому не можуть бути використані для діагностики пухлинних захворювань передміхурової залози.

Висновки. Таким чином, заявлене технічне рішення, за рахунок застосування мікроелемент-ної системи при визначенні пухлинного захворювання передміхурової залози, дозволяє припустити, що динаміка мікроелементного спектра в тканині ПЗ перебуває під впливом зростання мікроелементів: цинку - на 73% при ДГПЗ та заліза - на 257% при РПЗ, а також Cu - на 289%. Вказані мікроелементи можуть вважатись маркерами диференційованої діагностики доброякісних та злоякісних новоутворень.