К.О. Борисов, Ф.І. Костєв, О.В. Борисов

Зміни тіолового статусу хворих з інфравезикальною обструкцією за умов комплексного хірургічного лікування

Незважаючи на значний арсенал сучасних методів лікування хворих із інфравезикальною обструкцією (ІО) (традиційні хірургічні, малоін­вазивні, медикаментозні), інтегративний клініч­ний та функціональний результат не можна вважати бездоганним.[1-4, 7].

Складність вирішення цієї проблеми в значній мірі обумовлена наслідками довготри­валої гіпоксії та глибокими порушеннями енергетичного метаболізму в тканинах детрузора сечового міхура [2, 4, 6, 9]. Наведені дані, а також результати раніше проведених власних досліджень, що свідчать про наявність вихідного зниження відновлювального потенціалу глутатіо­нової системи в організмі спостережуваних хво­рих стали клініко-біохімічним обґрунтуванням доцільності корекції тіол-дисульфідного статусу хворих з хронічною інфравезикальною обструк­цією [5, 7, 8].

Метою нашого дослідження стало обґрун­тування раціональної диференційованої ліку­вальної тактики у хворих з ІО за умов наявності біоенергетичних порушень в організмі хворих в цілому тау детрузорі сечового міхура.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Біохімічні дослідження проведено із вико­ристанням крові та сечі 104 хворих з ІО, які піддавалися попередньому клінічному обсте­женню. В плазмі крові визначали активність глутатіон-S-трансферази, а в гемолізаті крові - активність глутатіон-пероксидази та глутатіон­редуктази. В депротеінізованому та нейтралізо­ваному екстракті крові визначали вміст тіолової та дисульфідної форми глутатіону. Одночасно визначався вміст тіолових та дисульфідних груп білків в крові та сечі хворих.

Спостереженню підлягали 115 хворих з клінічними проявами хронічної інфравезикальної обструкції, обумовленої ДГПЗ ІІ ст. у 74 хворих (63,3%), стенозом шийки сечового міхура у 20 хворих (17,4%), стриктурами та стенозами уретри у 21 пацієнта (18,3%). Вік хворих знахо­дився в межах від 65 до 83 років (в середньому ± 74,0 років). Тривалість захворювання менше 5 років встановлено у 47 (40,8%) хворих, а більше 5 років - мала місце у 68 осіб (59,2%). Попе­редньому консервативному лікуванню піддава­лися 72 (62,6%) пацієнта, хірургічним методам лікування - 11 (9,6%) хворих, не отримували лікування 32 (27,8%) особи.

Урофлоуметричні дослідження встано­вили, що середня об’ємна швидкість сечови­пускання у спостережуваних хворих становила 4,8 ±0,8мл/с, а максимальна - 9,7 ± 1,4мл/с. Після завершення клінічного обстеження всі хворі під­лягали хірургічним методам лікування. Так, у 37 (32,2%) випадках виконано ТУР передміхурової залози, у 14 (12,2%) спостереженнях - трансуре­тральна інцизія шийки сечового міхура, у 16 (13,9%) осіб - внутрішня оптична уретротомія, та у 48 (41,7%) хворих - черезміхурова простат­ектомія.

З метою корекції наявних змін метабо­лічного гомеостазу хворих, а також відновлення порушень біоенергетичних процесів тіолового обміну тканин детрузора сечового міхура, нами призначався 59 хворим досліджуваної (І) групи у післяопераційному періоді препарат КУДЕСАН Q10. Останній володіє вираженим антиокси­дантним ефектом, активізує окислювально-від­новлювальні процеси, стимулює процеси клітин­ного дихання та синтез АТФ в мітохондріях клітин.

Препарат призначався по 34,5мг внутріш­ньо один раз на день протягом 3 тижнів. Кон­тингент хворих групи порівняння (ІІ), до якої входило 56 осіб, піддавався традиційному ком­плексному хірургічному лікуванню з приводу ІО різного походження.

РЕЗУЛЬТАТИ ТАЇХ ОБГОВОРЕННЯ

При проведенні попередніх біохімічних досліджень крові, сечі та тканин сечового міхура хворих із інфравезикальною обструкцію до по­чатку лікування виявлено ознаки оксидативного стресу в організмі хворих, що призводить до порушень тіолового статусу в тканинах детру­зора сечового міхура (Табл. 1-4).

Так, в плазмі крові у хворих з ІО до по­чатку лікування рівень тіолових білкових груп виявився суттєво зниженим - до 76% в групі порівняння, та 77,5% відносно норми у спосте­режуваній групі. В той же час в плазмі крові спостерігалась лише тенденція до підвищення рівня дисульфідних білкових груп (Табл. 1).

Щодо вмісту тіолової та дисульфідної форм глутатіону в крові хворих із ІО, то слід зазначити наявність істотного зниження його відновленої форми до 74,1% в групі порівняння та 72,4% в спостережуваній групі та підвищення вмісту окисленої форми глутатіону до 132,0% і 127,0% відповідно по відношенню до норми (Табл. 2).

Зниження рівня тіолової форми глутатіону може бути обумовленим зменшенням активності ферменту глутатіон-редуктази, активність якого складала в крові 73,3% і 76,2% в групі по­рівняння та у спостережуваній групі відповідно, по відношенню до норми (p < 0,05) (Табл. 3).

При дослідженні активності ферментів детоксикаційної системи в крові хворих із ІО до початку лікування виявлено значуще підвищення активності глутатіон-пероксидази до 120,0% в групі порівняння та до 125,1% у спостережуваній групі хворих, що може бути обумовлено поси­ленням процесів пероксидації і зниженням ак­тивності глутатіон-S-трансферази до 80,2% і 81,8% відповідно по відношенню до норми (p < 0,05) (Табл. 3).

Зазначені порушення активності глутатіон­залежних ферментів також можуть бути обумов­лені зниженим рівнем коферментної форми від­новленого глутатіону відносно норми (Табл. 2).

Нами встановлено, що у сечі хворих з ІО досліджуваної групи відповідно відносно норми до початку лікування рівень тіолових груп білків (р < 0,05), а рівень дисульфідних груп мав тен­складав 78,3% і 79,8% в групі порівняння та денцію до підвищення (p < 0,05) (Табл. 4).

Встановлено, що при проведенні тради­ційного хірургічного лікування (група порів­няння) рівень тіолових білкових груп в плазмі крові залишався зниженим по відношенню до норми та складав 80,0% (p < 0,01) в той час, як у досліджуваній групі при проведенні комплекс­ного хірургічного лікування з одночасним при­значенням метаболізм-корегуючого препарату Кудесан Q10 було виявлено суттєве підвищення рівня тіолових груп білків до 115,0% по від­ношенню до відповідного значення показника до початку лікування (Табл. 1). Що стосується вміс­ту дисульфідних груп білків після закінчення лікування в обох групах, то спостерігалися лише незначущі коливання їх рівнів, як відносно норми, так і щодо рівнів визначеного показника до початку лікування.

В групі порівняння рівень відновленої фор­ми глутатіону в крові хворих після лікування складав 82,2% (p < 0,05), а у спостережуваній групі 85,5% (p < 0,05) відносно норми (Табл. 2).

Достеменне підвищення вмісту віднов­леної форми глутатіону після проведення ліку­вання спостерігалось лише в досліджуваній групі і складало 118,2% по відношенню до рівня цього показника до початку лікування.

Рівень вмісту дисульфідної форми глута­тіону в крові хворих з ІО в групі порівняння після проведення лікування залишався під­вищеним по відношенню до норми - 121% (p < 0,05), а у досліджуваній групі не відрізнявся від норми (Табл. 2). По відношенню до вихідного рівня вміст дисульфідної форми глутатіону у спостережуваній групі був значно зниженим (до 80,0%).

Слід вказати, що застосування в комплекс­ному хірургічному лікуванні хворих досліджу­ваної групи метаболізм-корегуючого препарату Кудесан Q10 обумовлювало значно більш вира­жену нормалізуючу дію на активність глутатіон­залежних ферментів у порівнянні з традиційним лікуванням (Табл. 3). Так, якщо при традицій­ному лікуванні активність глутатіон-пероксидази достеменно не відрізнялась від рівня цього показника до початку лікування, то у досліджу­ваній групі активність згаданого ферменту зни­жувалась до 82,0% (p <0,05) та не відрізнялась від показника норми.

Активність глутатіон-редуктази в групі по­рівняння підвищувалась не суттєво і складала 80,3% (p <0,05) відносно норми. У досліджуваній групі хворих після завершення комплексного хірургічного лікування спостерігалася активація досліджуваного ферменту на 25,2% у порівнянні із відповідним показником до початку лікування (p < 0,05).

Застосована метаболізм-корегуюча терапія в досліджуваній групі обумовлювала активізую­чу дію на активність ферменту детоксикації глу­татіон-S-трансферази (118,7%) у порівнянні з рівнем показника до початку лікування (p < 0,05). Подібних змін у хворих групи порівняння не спостерігалося.

Аналізуючи дані щодо вмісту білкових тіолових груп у сечі хворих із ІО до початку і після закінчення лікування, слід вказати на до­стеменне підвищення рівня вмісту тіолових груп білків у хворих досліджуваної групи (на 18,1%) по відношенню до вихідного рівня (Табл. 4).

Рівень вмісту дисульфідних груп білків у сечі хворих не істотно змінювався після завершення лікування у обох досліджуваних гру­пах в порівнянні із вихідними даними та по відношенню до норми (p > 0,05).

Аналіз отриманих клініко-біологічних да­них дозволяє зробити ряд узагальнень. Так, у хворих із інфравезикальною обструкцією спосте­рігається істотне порушення тіол-дисульфідної системи в тканинах сечового міхура та в орга­нізмі в цілому. Про це свідчить суттєве зниження вмісту тіолових груп білків у крові, а також, за даними поглиблених біохімічних досліджень, у сечі та тканинах детрузора сечового міхура. У хворих виявлено падіння відновлювального потенціалу глутатіонової системи на тлі пригні­чення активності ферментів, що забезпечують окислювально-відновлювальні перетворення глутатіону і регенерацію окислених тіолових груп білків (глутатіон-редуктаза, глутатіон-S­трансфераза). Виявлені нами порушення тіол­дисульфідної системи відіграють важливу роль у реалізації біоенергетичних процесів і транспорт­них мембранних реакцій. Зазначене слід роз­глядати як важливу патогенетичну ланку пригні­чення функціональної спроможності детрузора сечового міхура.

Встановлені біохімічні порушення тіолової системи в значній мірі корелюють з патохі­мічними показниками (рівень загального білка в сечі хворих із ІО).

Використання нами в комплексному хірур­гічному лікуванні метаболізм-корегуючого пре­парату Кудесан Q10 дозволило в значній мірі знизити рівень порушень тіол-дисульфідного обміну та підвищити відновлювальний потенціал глутатіонової системи в організмі хворих з інфравезикальною обструкцією. Одночасно вста­новлено, що у хворих досліджуваної групи за умов проведення метаболічної корекції перебіг післяопераційного періоду був більш сприят­ливим, а відновлення функціональної спромож­ності детрузора сечового міхура та усунення проявів синдрому нижніх сечових шляхів відбу­валося у більш ранні строки спостереження.

ВИСНОВКИ

1. У хворих з інфравезикальною обструкцією виявлені істотні порушення тіол-дисульфідної системи в організмі в цілому та в тканинах детрузора сечового міхура.

2. Виявлені патологічні зміни призводять до зниження активності перебігу біоенергетичних процесів і транспортних мембранних реакцій та обумовлюють виражене пригнічення функціо­нальної спроможності детрузора сечового міхура.

3. Використання в комплексному хірургіч­ному лікуванні досліджуваних хворих метабо­лізм-корегуючого препарату Кудесан Q10 забез­печує усунення порушень тіол-дисульфідного обміну, підвищення відновлювального по­тенціалу глутатіонової системи в їх організмі та покращення функціональних результатів лікування.