М.М. Моісеєнко

Зміна вмісту марганцю, міді та заліза в печінці, нирках і крові експериментальних тварин під впливом НВЧ-опромінення різних термінів

Протягом останніх 30 років було проведено велику кількість досліджень з впливу НВЧ-опромінення на живий організм. За їхніми даними видно, що вплив електромагнітного ви-промінювання з щільністю потоку енергії від 5 до 100 мВт/см2 призводить до збільшення кількості мітотичних ушкоджень у клітині, значно підвищується ризик розвитку злоякісних пухлин, змінюється формула крові, з’являються психо-емоційні розлади.

Нами досліджено вплив НВЧ-опромінення різних термінів на вміст марганцю, заліза та міді в печінці, нирках і цільній крові експериментальних тварин. Опромінення проводилося з щільністю потоку енергії 6-7 мВт/см2 протягом 8 годин на добу впродовж 10, 30, 90 діб, а також 10 діб опромінення з виведенням із досліду через 5 і 10 діб, після припинення опромінення.

Виявлено, що найбільші зміни виникають при терміні опромінення 10 діб. У цей пе-ріод спостерігається різке зниження рівнів вмісту всіх мікроелементів у печінці, нирках, крові. На тридцяті і дев’яності дні опромінення рівні вмісту мікроелементів наближаються до вихідних.

При опроміненні протягом 10 діб, із виведенням із дослідження через 5 діб, у печінці спостерігається підвищення вмісту міді, марганцю і заліза, а в нирках зниження вмісту міді і різке підвищення вмісту заліза і марганцю.

При опроміненні протягом 10 діб, із виведенням із дослідження через 10 діб, у печінці відбувається підвищення рівня марганцю і за-ліза, та зниження вмісту міді в порівнянні з контрольною группою. У нирках спостерігаємо підвищення рівня марганцю і міді та зниження рівня заліза (рівень, як і раніше, залишається вище за контроль).

Ці зміни можуть підтвердити можливості адаптації організму до впливу НВЧ-опромінювання з часом.