В.Я. Барухович

Сучасні питання діагностики та лікування гіпоспадії у дітей

Незважаючи на досягнуті успіхи в лікуванні дітей з гіпоспадією, відсоток післяопераційних ускладнень і незадовільних результатів залишається високим, що визначає необхідність подальших досліджень.

Із 1992 до 2014 р. проліковано 838 дітей з різними формами гіпоспадії у віці від 6 місяців до 17 років. До першої групи увійшло 311 пацієнтів, що перебували в клініці з 1992 до 1997 р., до другої - 260 хворих, оперованих із 1998 до 2006 р., до третьої групи - 267 хворих, оперованих із 2007 до 2014 р. Передні форми гіпоспадії діагностовані у 199 (23,7%) пацієнтів, середні - у 479 (57,2%), задні - у 107 (12,8%), гіпоспадія без гіпоспадії - у 53 (6,3%).

Пацієнти першої групи оперувалися переважно етапними методами. У дітей другої групи використовувалися методи: MAGPI - 21 (8,1%), Koff - 5 (1,9%), Mаthieu - 63 (24,2%), TIP - 46 (17,7%), Mustarde - 24 (9,2%), Broadbent - 27 (10,4%), Broadbent + TAP - 1 (0,4%), TTPIF - 27 (10,4%), TTPIF + TAP - 1 (0,4%), Perovich - 13 (5,0%), Perovich + TAP - 1 (0,4%), Smith - 27 (10,4%), Smith + TAP - 4 (1,5%). У пацієнтів третьої групи застосовувалися методи: MAGPI - 14 (5,2%), Koff - 7 (2,6%), Mаthieu - 72 (27,0%), TIP - 77 (28,8%), TIP + TAP - 3 (1,1%), Snod-graft - 53 (19,9%), Snod-graft + TAP - 4 (1,5%), Perovich - 9 (3,4%), Perovich + TAP - 3 (1,1%), Koyanagi - 3 (1,1%), модифікація методу Smith - 15 (5,6%), модифікація методу Smith + TAP - 4 (1,5%), Bracka - 3 (1,1 %).

Післяопераційні ускладнення в першій групі відзначалися у 110 (35,4%) пацієнтів, у другій - у 52 (20,0%), у третій групі - у 29 (10,8%).

Таким чином, застосування сучасних методів діагностики та лікування гіпоспадії у дітей дозволило знизити загальну кількість післяопераційних ускладнень до 10,8%.