В.С. Сакало, О.А. Черниченко, Ю.М. Бондаренко, А.В. Сакало, В.В. Мрачковський, П.Г. Яковлев, Ю.Ю. Куранов, Д.І. Ковальчук
Порушення мінеральної щільності кісток у хворих на місцевопоширений рак передміхурової залози, що отримують гормонотерапію
Рак передміхурової залози (РПЗ) - одне з найбільш поширених онкологічних захворювань у чоловіків, яке займає 4 місце серед всієї онкологічної патології у чоловіків і перше - серед онкоурологічних захворювань [1]. Незважаючи на вдосконалення методів діагностики, близько 2/3 пацієнтів на момент встановлення діагнозу мають місцевопоширений РПЗ [2]. Андрогенсупресивна терапія (АСТ), яка досягається двобічною орхіектомією (ДО) або призначенням агоністів лютеїнізуючого гонадотропного релізінг гормону (ЛГ-РГ) є основою у лікуванні місцевопоширеного РПЗ [2]. Використання АСТ підвищує виживаність хворих на РПЗ [3, 4], але з часом призводить до втрати мінеральної щільності кісток (МЩК), що, у свою чергу, знижує якість життя даних пацієнтів [5]. Більше 70% пацієнтів на РПЗ є старшими за 65 років, які перебувають у групі ризику остеопорозу чи патологічного перелому [6]. Зниження маси кортикального шару кістки починається в 35-40 років, трабекулярного - значно раніше. Втрата кісткової щільності у чоловіків починається приблизно з 50 років зі швидкістю 0,4 - 1,2% на рік і до 85 років дефіцит МЩК становить 20% компактного шару кістки і 35% трабекулярного [7, 8]. Під час АСТ тестостерон і естрогени знижуються до субнормальних рівнів. Дані гормони необхідні для підтримання сталості кісткової маси, тому що вони викликають анти-апоптозні ефекти на остеобласти та остеоцити і про-апоптозну дію наостеокласти [9].
Мета дослідження полягала в оцінці впливу АСТ наметаболізм кісткової тканини.
МАТЕРІАЛИ ТАМЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Спостерігали 70 хворих на місцевопоширений РПЗ. Двобічна орхіектомія (ДО) виконана у 24 (1 група), аналоги ЛГ - РГ отримували 46 хворих (2 група). Тривалість АСТ склала від 1 до 5 років. Контрольна група (3 група) складалася з 30 чоловіків відповідного віку без онкопатології зі сторони ПЗ. Середній вік хворих складав 64,7±5,5 років (р = 0,15). Крім загальноклінічних методів обстеження проводили визначення рівня загального тестостерона (Т), загального ПСА, паратгормону (ПТГ), лужної фосфатази (ЛФ).
Для виключення метастазування РПЗ у кістки 95% хворих була виконана радіоізотопна остеосцинтиграфія. Хворих наРПЗ зметастазами не включали в дослідження. Всім пацієнтам виконана рентгенографія грудного і поперекового відділів хребта у 2-х проекціях з метою виявлення деформацій та компресійних остеопоротичних переломів хребців. Для визначення МЩК була виконана рентгенівська остеоденситометрія (РО) поперекового відділу хребта і проксимального відділу однієї зі стегнових кісток.
Статистичну обробку даних проводили з використанням загальноприйнятих критеріїв за допомогою програми Statistica 5.5 та програми MS Excel 2000.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Рентгенографія грудного і поперекового відділів хребта у 2-проекціях виявила остеопоротичні деформації хребців у 16 хворих на РПЗ. У одного хворого деформація була розцінена як остеопоротичний перелом хребця. Деформації виявлені 11 (45,8%) хворих 1-ої групи і у 5 (10,9%) 2 групи. Перелом хребця виявлений у 1ого хворого, що переніс ДО, причому операція виконувалась 5 років тому. Таким чином, деформації хребців частіше виявляли у хворих, яким виконували ДО. У контрольній групі деформацію хребців виявлено у 2 хворих (6,7%) без наявних остеопоротичних переломів.
РО поперекового відділу хребта і проксимального відділу однієї зі стегнових кісток виявила остеопороз у 28 (40,3 %) пацієнтів, остеопенію - у 36 хворих (59%) іу 6 (8,7%) хворих патології кісткової тканини даний метод не верифікував. У контрольній групі остеопороз був діагностований у 2 (6,7%) пацієнтів, остеопенія виявлена у 7 (23,3%) і 21 (70,0%) хворих мали нормальну МЩК (P < 0,01).
Характер терапії впливав на метаболізм кісткової тканини: остеопороз виявлений у 13 хворих з 1-ої (54,2%), і 14 (30,4%) із 2-ої групи. Остеопенію діагностували у 9 (37,5%) хворих 1ої і 28 (60,9%) другої групи. Нормальна МЩК була у 6 хворих: у 2 (8,3%) з 1-ої та у 4 (8,7%) з 2-ої групи.
Тривалість терапії хворим на РПЗ мала достовірний вплив на частоту розвитку у них остеопорозу. Більше половини діагностованих випадків остеопорозу припадали на пацієнтів з тривалістю андрогенної блокади 3 роки і більше (67,3%). У I групі остеопороз виявлений у 4 (16,7%) хворих з тривалістю депривації до 3 років, іу 9 (37,5%) - понад 3 років. У 2 групі остеопороз виявлений у 5 (11,0%) хворих з тривалістю терапії до 3 років, іу 9 (19,6%) - понад 3 років.
Загальний Т був зниженим у всіх хворих. У пацієнтів, які отримували терапію ЛГ-РГ рівень загального Т коливався від 0,6 до 1,4 нмоль/л (при нормі від 12,0 до 38,0 нмоль/л) і в середньому склав 1,1 ± 0,3 нмоль/л. Рівень загального Т у хворих, що перенесли ДО коливався від 0,2 до1,0 нмоль/лісклаввсередньому0,6 ± 0,2 ммоль/л. Загальний Т у пацієнтів контрольної групи становив від 7,4 до 36,9 нмоль/л і середнє його значення було 17,1 ± 4,8 ммоль/л. Таким чином, Т був знижений до субпорогових значень у всіх хворих на РПЗ. Доцільно зауважити, що у пацієнтів, які перенесли ДО рівень зального Т був дещо нижчий (в середньому на 0,5 нмоль/л), ніж у пацієнтів, які отримували ЛГ-РЛ. Виявлено, що у хворих з остеопорозом рівень Т був менший, ніж у хворих з остеопенією та нормальною МЩК. У пацієнтів з остеопорозом рівень загального Т склав 0,5 ± 0,03 нмоль/л, з остеопенією - 0,8 ± 0,03, з нормальною МЩК - 1,1 ± 0,09 нмоль/л (p < 0,05). У контрольній групі так само відмічали більш низькі показники загального Т крові у пацієнтів з діагностованим остеопорозом. Рівень Т у них склав в середньому 12,3 ± 2,1 нмоль/л, у пацієнтів з остеопенією - 16,4 ± 2,8 нмоль/л і у пацієнтів з нормальною МЩК - 24,4 ± 3,2 нмоль/л.
Рівень ПТГ у більшості хворих РПЗ був у межах норми (8-24 нг/мл) і складав в середньому 19,2 ± 2,5 нг/мл, але у 4 хворих (5,7%) цей показникбувнезначновищенорми - 26,3 ± 0,8 нг/мл. Середнє значення ПТГ у групі консервативної терапії склало 18,2 ± 1,8 нг/мл, і у хворих після орхектомії - 21,1 ± 1,4 нг/мл. Підвищення ПТГ було виявлено у 4 пацієнтів з РПЗ, причому у всіх цих хворих діагностовали остеопороз. Один хворий був з групи, яка отримувала консервативну терапію і 3 хворих, які перенесли орхіектомію. У пацієнтів РПЗ з встановленим остеопорозомсереднійрівеньПТГсклав 22,8 ± 3,4 нг/мл, у хворих з остеопенією 18,8 ± 1,7 нг/мл, у хворих з нормальною МЩК - 16,8 ± 2,1 нг/мл. У контрольній групі середній рівень ПТГ був 16,2 ± 2,2 нг/мл, причому у пацієнтів, у яких був виявлений остеопороз цей показник становив 19,3 ± 1,6 нг/мл, з виявленою остеопенією - 16,6 ± 1,7 нг/мл, з нормальною МЩК - 14,1 ± 2,0 нг/мл.
Рівень ЛФ в крові знаходився в межах норми у всіх пацієнтів, але його середній рівень дещо відрізнявся: у 1-їй групі склав 52 МЕ/л, у 2ій - 46 МЕ/л, у контрольній - 38 МЕ/л. При цьому спостерігалося зростання рівня ЛФ на 25% за 6 місяців і на 30% за рік в обох групах АСТ.
Літній вік у чоловіків є фактором ризику остеопорозу внаслідок зниження рівня загального тестостерону крові. Гіподинамія, зниження споживання кальцію посилюють дану патологію. Андрогенна депривація у хворих на рак передміхурової залози, здійснювана шляхом двобічної орхіектомії або призначенням аналогів ЛГ-РГ призводить до зниження мінеральної щільності кісткової тканини [10]. Втрата мінеральної щільності кісток відбувається зі швидкістю, більшу за фізіологічну, що викликає остеопоротичні деформації та переломи хребців. Тривалість андрогенної депривації впливає на частоту розвитку остеопорозу і на швидкість втрати мінеральної щільності кісток. Більш тривала андрогенна блокада підвищує ризик розвитку остеопорозу і швидкість втрати кісткової тканини. Незважаючи на несуттєві відмінності в рівні тестостерону у хворих на рак передміхурової залози, які перенесли кастрацію і отримують аналоги ЛГ-РГ, у пацієнтів, які перенесли орхіектомію, остеопороз зустрічається з більшою частотою, в порівнянні з хворими з аналогічною тривалістю андрогенної депривації, досягнутої консервативним шляхом [11]. Остеопороз у хворих, які перенесли орхіектомію, протікає у важчій формі, у них частіше виявляються остеопоротическі деформації та переломи хребців [12]. На фоні збіднення кісткової тканини відбувається активація лужної фосфатази, яка є маркером остеопорозу. Вважаємо, що перед призначенням гормональної терапії хворим слід оцінити стан скелету шляхом денситометрії з метою визначення початкової мінеральної щільності кісток. Хворим з діагностованим остеопорозом показана терапія, спрямована на відновлення щільності кісткової тканини препаратими кальцію та бісфосфонатами. Необхідно проводити динамічне дослідження стану кісткової тканини у хворих на рак передміхурової залози, що отримують андрогенну депривацію. Хворим з тривалістю андрогенної блокади більше 3 років і пацієнтам у віці 70 років і старших у зв'язку з великим ризиком розвитку остеопорозу доцільно призначати профілактичний прийом препаратів кальцію, навіть при нормальному стані кісткової тканини. Враховуючи, що двобічна орхіектомія призводить до більш раннього розвитку остеопорозу та більшої швидкості втрати кісткової маси, з метою андрогенно-супресивної терапії по можливості слід застосовувати аналоги ЛГ-РГ.
ВИСНОВКИ
1. Андроген-супресивна терапія у хворих на рак передміхурової залози, здійснювана шляхом двобічної орхіектомії або призначенням аналогів ЛГ-РГ призводить до зниження мінеральної щільності кісток. Втрата кісткової щільності викликає остеопоротичні деформації та переломи хребців. Тривалість андрогенної блокади збільшує частоту розвитку остеопорозу та швидкість втрати мінеральної щільності у кістках.
2. У пацієнтів, які перенесли кастрацію остеопороз, деформації та переломи хребців зустрічається з більшою частотою в порівнянні з хворими, які отримують аналоги ЛГ-РГ. Остеопороз та остеопенія частіше виявляється у хворих з низьким рівнем тестостерону крові. Збільшення рівня паратгормону та лужної фосфатази корелює з тривалістю андрогенної блокади. Дані маркери кісткового обміну підвищені найбільше у хворих, які перенесли двобічну орхіектомію.