І.І. Горпинченко, В.Л. Карбовський, І.А. Шевчук, О.В. Куркіна, Т.Є. Маковська
Оцінка ефективності препарату «Простекс» при лікуванні хронічного абактеріального простатиту
Вступ. Нині у структурі урологічної за-хворюваності досить значну питому вагу мають патології передміхурової залози. Серед запальних захворювань чоловічої статевої сфери хро-нічний простатит посідає перше місце за розповсюдженістю та одне з перших місць серед чоловічих захворювань у цілому. Від 5 до 10% чоловічого населення страждає на хронічний простатит, який є найбільш поширеним діагнозом у чоловіків віком до 50 років [1, 2]. Згідно з класифікацією, запропонованою Національним інститутом охорони здоров’я (National Institutes of Health, USA), простатит поділяють на 4 форми: гострий та хронічний бактеріальний простатит, хронічний абактеріальний (запальний і незапальний) та асимптомний простатит [3]. Простатити бактеріальної етіології більш прості для діагностики та лікування. У той же час хронічний абактеріальний простатит, або синдром хронічного тазового болю, одночасно є найбільш поширеною, проте найменш зрозумілою і складною для оцінки та лікування формою цього за-хворювання. Хронічний абактеріальний простатит характеризується наявністю тазового болю, сечовими симптомами, болючою еякуляцією при відсутності інфікування сечових шляхів уропатогенною мікрофлорою [4, 5].
Основною лікувальною стратегією при хронічному простатиті є полегшення симптомів. При цьому різні форми простатиту потребують застосування різних підходів до діагностики, оцінки стану пацієнта та обрання терапевтичної стратегії. Досить часто, незважаючи на те, що антимікробні препарати погано проникають у тканину передміхурової залози, хворим на абактеріальний простатит призначають антибіотики. Наступним етапом при відсутності полегшення після антибіотикотерапії є застосування a-адреноблокаторів, нейромодуляторів, протизапальних препаратів (зокрема біофлавоноїдів), блокаторів 5a-редуктази, глікозаміногліканів та антидепресантів [6-11]. Окрім медикаментозного лікування хворим на хронічний простатит призначають масаж передміхурової залози, фізіотерапевтичні процедури, спрямовані на зміцнення м’язів тазового дна, психотерапію. Не менш важливе значення у комплексному лікуванні синдрому хронічного тазового болю має покращення мікроциркуляції у передміхуровій залозі.
Одними з препаратів органотропної дії, котрі поліпшують функціональний стан передміхурової залози та мікроциркуляцію в останній, є «Простатилен-Біофарма» (ін’єкції для внут-рішньом’язового введення) та ректальні супозиторії «Простекс», виробництва ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма»». Обидва препарати містять у своєму складі простатилен (комплекс лужних поліпептидних фракцій, екстрагованих з передміхурової залози великої рогатої худоби), котрий здійснює органотропний вплив на передміхурову залозу [12]. Показано, що простатилен має протизапальний ефект, зменшує набряк та інфільтрацію залози лейкоцитами, покращує процеси мікроциркуляції та тромбоцитарно-судинний гемостаз, позитивно впливає на функціональну активність сперматозоїдів [13]. Окрім того, він стимулює активність гуморальної ланки імунітету та деяких факторів резистентності організму, впливає на тонус м’язів сечового міхура, зокрема на тонус детрузора [14]. При цьому ректальний шлях введення забезпечує ефективне надходження фармацевтично активних складових простатилену у локальний кровообіг органів малого тазу та чоловічих ре-продуктивних органів. До того ж така лікарська форма як ректальні супозиторії, на відміну від ін’єкційної, не потребує залучення медичного персоналу для введення препарату, а також перебування хворого у стаціонарі.
Мета дослідження: оцінити ефективність та переносимість препарату «Простекс» при лікуванні хворих з хронічним абактеріальним простатитом.
Матеріали та методи дослідження. Клінічне дослідження проведено на базі відділу сексопатології та андрології ДУ «Інститут урології АМН України». До дослідження було включено 90 хворих на хронічний абактеріальний простатит віком від 24 до 60 років і тривалістю хвороби від 1 до 17 років (табл. 1). Серед хворих обох груп переважали пацієнти віком до 40 років та тривалістю захворювання до 5 років.
На етапі скринінгу оцінювали характер супутніх захворювань, серед яких найчастіше зустрічались патології серцево-судинної та травної систем. Зазначимо, що всі супутні захворювання були у стадії ремісії, що не суперечило критеріям відбору та не перешкоджало участі пацієнтів у дослідженні.
Об’єктивне урологічне дослідження складалось з ректального пальпаторного обстеження (виявлення клінічних ознак запалення) та трансректального ультразвукового дослідження (ТРУЗД), за допомогою якого визначали фронтальний, сагітальний та поперечний розміри передміхурової залози. Для оцінки ступеня вираженості симптомів хронічного простатиту та ефективності проведеної терапії застосовували міжнародну шкалу NIH-CPSI (National Institute of Health - Chronic Prostatitis Symptom Index) [15]. До дослідження залучали пацієнтів, у яких сумарний бал за шкалою NIH-CPSI становив більше 20.
Під час кожного візиту в період терапії проводився загальний огляд хворих: аускультація серця і легенів, огляд шкіри та слизових оболонок, пальпація та перкусія живота, вимірювання ЧСС, АТ, температури тіла. Клініко-лабораторне обстеження пацієнтів складалось із загальноклінічних аналізів сечі та крові, біохімічних досліджень крові (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, білірубін, креатинін, глюкоза) та дослідження секрету передміхурової залози.
Пацієнти на основі методу простої рандомізації в співвідношенні 1:1 були розподілені в основну (ОГ) і контрольну групи (КГ) по 45 хворих у кожній. Пацієнтам ОГ призначали препарат «Простекс» (ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма»», м. Біла Церква, супозиторії ректальні), пацієнтам КГ - референтний препарат «Простатилен» (ПАТ «Лекхім-Харків», м. Харків, супозиторії ректальні). Препарати вводили у пряму кишку по 1 свічці зранку та ввечері впродовж 10 діб. Безпеку препарату «Простекс» оцінювали на підставі даних моніторингу за станом пацієнтів, частоти і характеру побічних реакцій, даних лабораторного обстеження, оцінки суб’єктивного стану хворого.
Із включених до дослідження 90 хворих повний курс терапії отримали 87 пацієнтів. У зв’язку з небажанням продовжувати участь (без пояснення причин) з дослідження вибули 1 пацієнт ОГ та 2 КГ. Таким чином до аналізу ефективності було залучено 87 пацієнтів, а до аналізу переносимості - 90.
Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакета прикладних програм STATISTICA 6.0 (statsoft, USA), використовуючи t-критерій Стьюдента, критерій c2 Пірсона, критерій Шапіро-Вілка, та U-критерій Манна-Уітні [16]. Значущими вважали відмінності при р<0,05.
Результати та їх обговорення. Відповідно до протоколу обстеження хворих на етапі скринінгу всім пацієнтам було проведено дослідження секрету передміхурової залози. При його бактеріологічному дослідженні та дослідженні методом полімеразно-ланцюгових реакцій в жодному випадку не було виявлено патогенної мікрофлори. У секреті відмічалось зменшення кількості, або повна відсутність лецитинових зерен. Натомість кількість лейкоцитів була збільшеною в обох групах (табл. 2). Після 10-денного лікування спостерігалось статистично значуще зменшення кількості лейкоцитів у секреті передміхурової залози: у пацієнтів ОГ на 63,2% (р<0,001), а у КГ на 66,0% (р<0,001).
Отримані результати свідчать, що з перебігом лікування у пацієнтів обох груп відмічалось поступове зменшення пальпаторних ознак запалення передміхурової залози - щільності, набряку та болю (табл. 3). При цьому за даними ТРУЗД фронтальний, сагітальний та поперечний розміри передміхурової залози не зазнали статистично вірогідних змін (табл. 4).
Оцінку ступеня вираженості симптомів хронічного простатиту проводили за міжнародною шкалою NIH-CPSI до та після лікування. Наведені в табл. 5 дані свідчать, що по завершенню терапії у пацієнтів обох груп спостерігалась позитивна динаміка перебігу захворювання. Так, біль та дискомфорт у пацієнтів ОГ зменшилися на 50,8% (р<0,001), а порушення сечовиділення - на 18,6% (р<0,001). У хворих КГ ці показники після лікування стали меншими відповідно на 48,9 та 18,5% (р<0,001). Зменшення впливу захворювання на повсякденне життя в ОГ становило 34,1 (р<0,001), а у КГ - на 37,8% (р<0,001), при цьому показник «якість життя» також став меншим, ніж до лікування у пацієнтів ОГ на 40,4% (р<0,001), а КГ - на 35,1% (р<0,001). Загалом після проведеної терапії сумарний бал ступеня вираженості симптомів хронічного простатиту в ОГ зменшився на 40,9% (р<0,001), а в КГ - на 39,6% (р<0,001).
Після закінчення курсу лікування були повторно проведені аналізи сечі та крові. З’ясувалось, що стандартні лабораторні показники залишались у межах вікової норми і не мали значимої динаміки.
За час проведення терапії у жодного з хворих, включених до дослідження, не було виявлено будь-яких скарг, побічних реакцій, ускладнень, або явищ непереносимості обох препаратів. При аускультації легенів у всіх пацієнтів визначалось везикулярне дихання, при пальпації та перкусії живота не виявлено негативних змін. Препарати, що порівнюються, по завершенню дослідження не здійснили негативного впливу на АТ, ЧСС та температуру тіла щодо відповідних показників до лікування. Не було відмічено жодного випадку загост-рення хронічних захворювань. Враховуючи відсутність суб’єктивних скарг у пацієнтів та негативних змін при об’єктивному та лабораторному обстеженнях, переносимість лікування у всіх хворих ОГ та КГ було оцінено як «добру».
Порівняння ефективності лікування за всіма показниками між ОГ та КГ не виявило жодних розбіжностей в отриманих результатах, що дозволяє зробити висновок про еквівалентність ефектів препаратів «Простекс» (ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма»», м. Біла Церква) та «Простатилен» (ПАТ «Лекхім-Харків», м. Харків).
Висновки
1. Препарат «Простекс, супозиторії ректальні», виробництва ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма»» є ефективним засобом для лікування хронічного простатиту, оскільки після його 10-денного застосування значно зменшуються пальпаторні ознаки запалення (щільність, набряк та біль), а також кількість лейкоцитів у секреті передміхурової залози.
2. Терапія препаратом «Простекс» покращує якість життя хворих на хронічний простатит, про що свідчить зменшення клінічних проявів захворювання, які оцінювали за допомогою індексу симптомів хронічного простатиту (анкета NIH-CPSI, 1999).
3. Переносимість препарату «Простекс» пацієнтами була доброю, без будь-яких побічних і алергічних реакцій та негативних змін об’єктивного і лабораторного обстежень.
4. Показано, що препарат «Простекс» (ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма»», м. Біла Церква, Україна) за своєю ефективністю є терапевтично еквівалентним препарату порівняння «Простатилен» (ПАТ «Лекхім-Харків», м. Харків), оскільки за жодним з досліджуваних показників не було виявлено статистично вірогідної різниці між основною та контрольною групами.
5. Препарат «Простекс, супозиторії ректальні» (ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма»», м.Біла Церква, Україна) можна рекомендувати як ефективний та безпечний засіб для лікування хворих на хронічний простатит.