Український
науково-практичний журнал
урологів, андрологів, нефрологів

Борисов С.О., Костєв Ф.І., Борисов К.О.

Оцінка активності енергетичних та біосинтетичних процесів як скринінг перебігу гострого експериментального пієлонефриту під впливом фармакологічного моніторингу

РЕФЕРАТ

doi: https://doi.org/10.26641/2307-5279.27.1-2.2023.291278

В аспекті дослідження передумов розвитку діабетичної нефропатії, уявляється доцільним поглиблене вивчення окремих ферментних систем, що мають безпосереднє відношення до дихального ланцюга мітохондрій, реалізації функцій ендотелія, біосинтетичних процесів. Нікотин-амід аденін дінуклeотид (НАД) виконує ключові функції: це важливий кофермент в реакції перенесення електронів та кофермент для НАД-залежних ферментів. Роль НАД в реакціях перенесення електронів істотна, оскільки більше 400 ферментів потребують НАД та Нікотин-амід аденін дінуклеотид фосфат (НАДФ), в основному для прийняття або віддачі електронів для окислювально-відновних реакцій, тобто в енергетичних реакціях у мітохондріях та біосинтетичних процесах. Метою дослідженнястало вивчення ролі пірідінових нуклеотидів у патогенезі гострого пієлонефриту та супутнього цукрового діабету в експерименті за умов застосування медикаментозного впливу. Встановлено, що застосування ЕПМВ в порівнюванні з ЕМВ створює виражену нормалізуючу дію на рівень та співвідношення форм коферментної системи НАД/НАДН та НАДФ/НАДФН, сприяючи зменшенню підвищеного, при гострому пієлонефриті (ГП) і цукровому діабеті I типу, рівня відновленої форми НАД та підвищенню вмісту НАДФН у нирках, а також зниження рівня НАДФ та НАДФН при ГП та діабеті II типу на 17,9% та 36,3%, відповідно, порівняно з нормою, що стабілізує окисний потенціал нікотинамідних коферментів та внутрішньоклітинні окисно-відновні процеси у нирках. При ГП та діабеті II типу, в нирках виявлено виражене порушення окисно-відновного стану нікотинамідних коферментів - зниження НАД/НАДН до 2,31 при нормі 4,10, а НАДФН/НАДФ до 3,07 при нормі 3,96. Застосування ЕПМВ при ГП та діабеті II типу, на відміну від ЕМВ, виявляло нормалізуючий вплив на редокс-стан НАД/НАДН (3,54) та НАДФН/НАДФ (3,65). Отримані нами результати експериментальних біохімічних досліджень переконливо доводять доцільність клінічного застосування ЕПМВ в цілях підвищення ефективності коригуючого впливу на наявні патологічні зміни та запобігання ускладненого перебігу діабетичної нефропатії.