О.Д. Нікітін, Ю.В. Рощин, І.М. Комісаренко, С.І. Сміхун

Особливості використання сечоводних стентів після ретроперітонеоскопічної уретеролітотомії

Проаналізовано результати лікування 53 па-цієнтів, яким з приводу каменя сечоводу була виконана ретроперітонеоскопічна уретероліто-томія. При цьому, у 18 (34%) пацієнтів стент після операції не встановлювали (група 1), а у 35 (66,0%) хворих було встановлено стент (група 2). Дренування сечоводу шляхом установки стента є абсолютно виправданою процедурою при наявності виражених змін у стінці сечоводу, які проявляються набряком всіх шарів, наявніс-тю виразок слизової оболонки, а також явищами перифокального запального процесу в нав-колишніх тканинах сечовода з формуванням запального коржа. З іншого боку, стентування сечоводу після виконання РПСУ не є рутинною процедурою, і при відсутності вищеописаних змін від нього можна відмовитися без виникнення будь-яких ускладнень.