В.Я. Барухович
Серед вроджених вад розвитку уретри гіпоспадія посідає перше місце і становить 1:200 новонароджених. За останні 30 років частота появи даної вади збільшується на 1% нарік. Причинами є: прогресуючий ріст несприятливих факторів, що впливають на матір в період вагітності, професійні та екологічні шкідливості, «старіння» групи первісток, широке використання синтетичних естрогенів, точкові мутації генів, використання продуктів харчування, які містять дизраптори або хімічні речовини, що блокують дію андрогенів. Попри те, що існує більше 200 різних методик хірургічного лікування гіпоспадії і продовжують розроблятися нові, кількість незадовільних післяопераційних результатів, за даними різних авторів, сягає 2550% [2,4,6,7,12].
До причин виникнення ускладнень відносять: локальну ішемію тканин, дезадаптацію країв неоуретри, використання грубого шовного матеріалу, травматизацію тканин хірургічним інструментарієм, особливості післяопераційного ведення пацієнтів, інфікування, неадекватну деривацію сечі в післяопераційному періоді, неправильне накладення пов’язки та ін. [3,8,10,11,13,14]. Однією з причин післяопераційних ускладнень може бути порочний тип мікрогемоциркуляції шкіри і тканин статевого члена, які використовуються для уретропластики. Однак до теперішнього часу наявність дисплазії тканин статевого члена у хворих з гіпоспадією перед операцією виявляється візуально, на підставі стоншування шкіри і стінки уретри, зміни еластичності і кольору шкіри або при морфологічному дослідженні біопсійного та операційного матеріалу [1].
Неінвазивним методом, що дозволяє оцінити мікрогемоциркуляцію шкіри перед операцією і обрати оптимальний метод корекції вади, є лазерна допплерівська флоуметрія (ЛДФ).
В основі методу лежить зондування тканини лазерним випромінюванням і реєстрація потоку крові в мікроциркуляторному руслі при відображенні лазерного променя від рухомих компонентів крові, в першу чергу - еритроцитів. Доставка лазерного випромінювання до тканини і прийом відбитого сигналу здійснюються за допомогою світловодного зонду, що складається з трьох світловодних волокон, одне з яких використовується для передачі зондуючого випромінювання до тканин, а два інших є приймачами, за допомогою яких відбите випромінювання доставляється доприладу для реєстрації та подальшої обробки. Глибина зондування не перевищує 1,5мм, тому доплерограма характеризує кровотік у поверхневих мікросудинах
[5,9,15].
Мета роботи: вивчення мікрогемоциркуляції шкіри статевого члена у дітей з гіпоспадією, як матеріалу для уретропластики, методами лазерної допплерівської флоуметрії і морфологічного аналізу.
МАТЕРІАЛИ ТАМЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Обстежено 52 пацієнта з різними формами гіпоспадії у віці від 6 місяців до 3 років (основна група) і 20 пацієнтів того ж віку з вродженим фімозом (група порівняння). За класифікацією Barcat (1973), передня форма гіпоспадії мала місце у 18 дітей, середня - у 25, задня - у 9.
Для вивчення мікрогемоциркуляції використовувався двоканальний лазерний аналізатор «ЛАКК-2» з довжиною хвилі променя гелійнеонового лазера 0,63мкм. Оцінювалися наступні показники кровотоку різних ділянок шкіри статевого члена: М - величина середнього потоку крові або середнє арифметичне значення показника мікрогемоциркуляції (ПМ), що вимірюється в перфузійних одиницях (ПО). ПМ прямо пропорційний швидкості руху еритроцитів, кількості функціонуючих капілярів і величині гематокриту в мікросудинах; . - середнє коливання перфузії або середньоквадратичне відхилення; Kv - коефіцієнт варіації, який характеризує співвідношення між мінливістю перфузії (флаксом) і середньою перфузією ділянки тканин, що зондується, вимірюваний у %.
Так само аналізувався амплітудно-частотний спектр (АЧС) коливань перфузії. Реєструвалися: повільні ритми коливань (LF - low frequency), частота - 1-10 колив./хв, які пов’язані з власною активністю компонентів мікроциркуляторного русла; швидкі ритми (HF - high frequency), частота - 12-36 колив./хв, зростаючі при порушенні мікроциркуляції, ішемізації тканин; пульсові коливання (CF - cardio depended frequency), пов’язані з проведенням пульсової хвилі до мікроциркуляторного русла і відповідні частоті серцевих скорочень.
При проведенні ЛДФ один датчик фіксувався в області голівки статевого члена, другий датчик послідовно фіксувався в різних досліджуваних областях шкіри статевого члена.
Дослідження в обох групах проводилися в однакових умовах під наркозом перед плановим хірургічним втручанням з урахуванням умов стандартизації ЛДФ, запропонованих European Contact Dermatitis Society (1994) [5].
Виміри проводилися протягом 2-6 хвилин в кожній зоні, зберігалися в базі даних і розраховувалися за допомогою комп’ютерної програми запису і обробки параметрів мікрогемоциркуляції крові (НВП «Лазма», версія 2.2.510.512, 2010р.). Статистичну обробку отриманого матеріалу здійснювали за допомогою статистичного пакета ліцензійної програми «STATISTICA® for Windows 6.0» (Stat Soft Inc., №AXXR712D833214FAN5).
Після обстеження всім пацієнтам основної групи здійснювалася корекція деформації статевого члена і уретропластика з використанням васкуляризованих клаптів шкіри статевого члена. При передній гіпоспадії 12 хворим виконана операція Mathieu (1932), 6 - операція Snodgrass (1994); при середній гіпоспадії 13 пацієнтам проведена уретропластика методом Mustarde (1965), 7 - Broadbent (1961), 5 - двоетапна методика Smith (1981); при задній гіпоспадії в 9 випадках застосовувалася двоетапна методика
Smith (1981).
Пацієнтам групи порівняння виконувалося обрізання крайньої плоті. Під час хірургічного втручання у хворих на гіпоспадію для комплексного морфологічного аналізу проводився забір шкіри різних анатомічних областей статевого члена.
Клаптики шкіри фіксували в 10% розчині холодного (+4°С) нейтрального формаліну, а потім за загальноприйнятою методикою заливали в парафін. З парафінових блоків готували серійні гістологічні зрізи товщиною 5 ±1мкм, які фарбували гематоксиліном еозином за ван Гізоном. Вивчали морфометричні показники судин мікрогемоциркуляторного русла шкіри. Морфометрія проводилася з використанням мікроскопа Axioplan 2 (Karl Zeiss, Німеччина) та системи комп’ютерного цифрового аналізу зображення KS 200 (Kontron Elektronik, Німеччина) з відеокамерою DXC-151A (Sony, Японія). При визначенні кількісних параметрів в кожному дослідженні було проаналізовано по 20 стандартизованих полів зору при збільшенні мікроскопа в 400 разів. Щоб уникнути помилок при проведенні кількісної морфометрії всі етапи обробки гістологічного матеріалу (способи фіксації, проводки, заливки, способи і час фарбування) були суворо уніфіковані. Рахункова і статистична обробка результатів вимірювань виконані на персональному комп’ютері за допомогою програми Microsoft Excel 7.0 методом варіаційної статистики з використанням параметричного критерію Стьюдента (t) і рівня ймовірності розбіжностей. Морфологічні дослідження проведені в Інституті клінічної патології Запорізького державного медичного університету під керівництвом професора В.А. Туманського.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
В результаті ЛДФ мікрогемоциркуляції шкіри статевого члена в групі порівняння (Рис.1) визначені наступні показники (Табл.1).
Величина середнього потоку крові (М) голівки статевого члена коливалася від 17,42 до 14,23пф.од., в середньому склавши 16,12 ±1,61пф.од. Середнє коливання перфузії (.) варіювалося від 4,36 до 5,07пф.од., в середньому склавши 4,91 ±0,32пф.од. Коефіцієнт варіації (Kv) коливався від 26,05 до 32,23%, становлячи в середньому 29,43 ±3,45%.
При аналізі показників ЛДФ мікрогемоциркуляції різних анатомічних зон шкіри статевого члена, в порівнянні з показниками ЛДФ мікрогемоциркуляції голівки статевого члена, у пацієнтів контрольної групи була виявлена наступна тенденція. Кровотік всіх досліджуваних областей шкіри статевого члена характеризувався більш низькими, у порівнянні з голівкою статевого члена, показниками середнього потоку крові, причому найнижчий показник реєструвався в області вентральної поверхні, а найвищий - в області крайньої плоті.
Поділ АЧС ЛДФ-грами голівки статевого члена на окремі складові (Рис.2) вияв їх відмінності за амплітудою і за рівнем внеску в загальний спектр реєстрованого ЛДФ-сигналу. Низькочастотніколивання(LF) склали 85,21 ±1,09% потужності всього спектру, високочастотні коливання (HF) - 12,42 ±0,56%, пульсові коливання (CF) - 2,37 ±0,46%.
Таким чином, основну частину загального АЧС ЛДФ-сигналу голівки статевого члена у пацієнтів групи порівняння складають низькочастотні коливання. Високочастотні і пульсові коливання при формуванні ЛДФ-сигналу займають меншу частину. Такий тип ЛДФ-грами відповідає фізіологічній формі периферичної гемодинаміки за класифікацією В.І. Маколкіна (1999) [5] - показник мікрогемоциркуляції в межах середніх значень, низькочастотні коливання переважають у структурі коливань капілярного кровотоку.
АЧС ЛДФ-сигналу шкіри різних анатомічних зон статевого члена в групі порівняння так само відповідав фізіологічній формі периферичної гемодинаміки.
При дослідженні мікрогемоциркуляції шкіри статевого члена у пацієнтів з різними формами гіпоспадії визначені такі показники ЛДФ (Табл. 2-4).
При передній формі гіпоспадії параметри відносно високим на голівці статевого члена мікрогемоциркуляції голівки статевого члена (14,86 ±1,24пф.од.), в зоні шкіри крайньої плоті були порівняні з параметрами в контрольній (12,34 ±1,56пф.од.), в зоні уретральної ділянки групі, а показники АЧС відповідали фізі-(11,31 ±1,22пф.од.) і відносно низьким в зоні ологічній формі периферичної гемодинаміки. вентральної (7,57 ±1,14пф.од.) та в зоні дорзальПоказник середнього потоку крові (М) був ної поверхні (8,69 ±1,41пф.од.).
Показники середнього потоку крові (М) ЛДФ у пацієнтів із середньою формою гіпоспадії мали тенденцію до їх зниження у всіх анатомічних зонах статевого члена. Найбільш низькі параметри реєструвалися в зоні вентральної поверхні статевого члена (5,23 ±1,0пф.од.) і в зоні уретральної ділянки (7,63 ±0,9пф.од.). У складових сукупного АЧС збільшився відсоток високочастотних коливань (HF) переважно в зоні уретральної ділянки (51,93 ±0,74%), тоді як в інших анатомічних зонах зберігалося переважання низькочастотних коливань (LF).
У групі дітей з задньою формою гіпоспадії були зареєстровані найнижчі показники середнього потоку крові (М). У зоні вентральної поверхні (3,28 ±1,3пф.од.) і в зоні уретральної ділянки (4,51 ±1,2пф.од.) вони досягали мінімальних значень. Відсоток високочастотних коливань (HF) в цих зонах переважав над низькочастотними коливаннями (LF). У зоні вентральної поверхні LF відповідав 39,25 ±2,04%, HF - 58,38 ±0,53%, в зоні уретральної ділянки LF дорівнював 31,04 ±1,84%, HF - 66,05 ±0,71%.
Необхідно відзначити, що у всіх досліджуваних групах середнє арифметичне значення показника мікрогемоциркуляції (М) голівки було найбільш високим, у порівнянні з іншими анатомічними зонами статевого члена.
Для об’єктивної оцінки ступеня васкуляризації шкіри статевого члена проведено морфометричне дослідження з визначення частки (%) сукупної площі поперечного перерізу судин мікрогемоциркуляторного русла всіх шарів біоптатів шкіри в стандартизованому полі зору і виконаний порівняльний аналіз отриманих результатів з показниками мікрогемоциркуляції за даними ЛДФ (Табл.5).
При статистичному аналізі морфометричних показників мікрогемоциркуляторного русла різних анатомічних зон шкіри статевого члена при різних формах гіпоспадії було виявлено, що найкраща васкуляризація мала місце в шкірі крайньої плоті і дорзальної поверхні статевого члена при всіх формах гіпоспадії. Концентрація судин була найменшою в шкірі вентральної поверхні і уретральної ділянки статевого члена у хворих із задньою формою гіпоспадії, також у цієї групи хворих було відзначено переважання концентрації судин під епідермісом в порівнянні з концентрацією судин в глибоких шарах шкіри.
Порівняння результатів морфометричних досліджень з визначенням частки сумарної площі поперечного перерізу судин шкіри статевого члена в стандартизованому полі зору і показників мікрогемоциркуляції за даними ЛДФ виявило їх пряму кореляційну залежність. Так, ділянки шкіри статевого члена з найбільшою часткою сумарної площі поперечного перерізу судин (19,11 ±2,29%) відповідали ділянкам шкіри з максимальними показниками середнього потоку крові (М) ЛДФ (14,03 ±1,57пф.од.).
ВИСНОВКИ
1. За даними ЛДФ, мікрогемоциркуляція шкіри різних анатомічних зон статевого члена у дітей з гіпоспадією має свої характерні особливості.
2. Морфофункціональне вивчення стану васкуляризації шкіри статевого члена у дітей з гіпоспадією показало, що варіабельність показників мікрогемоциркуляції за результатами ЛДФ знаходиться в прямій залежності від щільності функціонуючих капілярів.
3. Кровотік в області шкіри голівки статевого члена характеризується найбільш високим показником середнього потоку крові.
4. При виборі ділянки шкіри статевого члена з найкращою васкуляризацією доцільно порівнювати показники ЛДФ досліджуваної зони з показниками мікроциркуляції голівки статевого члена, використовуючи одночасно двадатчика.
5. Оптимальною для уретропластики доцільно вважати зону шкіри статевого члена з показниками мікроциркуляції, найбільш наближеними до показників мікроциркуляції шкіри голівки.