В.П. Стусь, Г.М. Донченко, В.М. Слюсарєв, Є.М. Михайлець

Динаміка захворюваності на рак сечового міхура в Дніпропетровській області у 2004–2015 рр.

Рак сечового міхура (РСМ) складає близько 5% пухлин усіх локалізацій та 35-50% урологічних, спостерігаються переважно в осіб віком після 40 років, у чоловіків у 3-4 рази частіше, ніж у жінок.

В останнє десятиріччя частота пухлин сечового міхура має тенденцію до збільшення, що пояснюється не лише покращенням діагностики, але і справжнім зростанням захворюваності, в зв’язку з чим збільшується і летальність [4].

У 2006 році в Європі було діагностовано 104 400 випадків РСМ: 82 800 у чоловіків та 21 600 у жінок. Це склало 6,6% усіх злоякісних пухлин у чоловіків та 2,1% у жінок, при цьому співвідношення між статтю склало 3,8 : 1. РСМ складає 4,1% загальної смертності від злоякісних пухлин у чоловіків та 1,8% - у жінок [5]. У Росії захворюваність на РСМ також поступово збільшується: так, у 1997 році вперше в житті цей діагноз був встановлений у 8782 чоловіків та 2284 жінок (загалом 11 066 випадків), то у 2007 році виявлено 13 022 хворих на РСМ, серед них - 10 336 чоловіків та 2686 жінок [1].

Подібна картина спостерігається і в Україні: у 2004 році було зареєстровано 5229 випадків захворювання на РСМ, серед них 4325 чоловіків та 904 жінки (співвідношення склало 3,5 : 1). У 2012 році ці показники були такими: зареєстровано 5543 випадки захворювання на РСМ (чоловіків - 4428, жінок - 1115; співвідношення між статтю склало 3,97 : 1). При цьому загальна кількість померлих від РСМ у 2004 році склала 2595 осіб, серед них 2176 чоловіків та 419 жінок. 27,5% від вперше захворілих не прожили 1 року. У 2012 році ці показники розподілилися наступним чином: всього померло 2392 особи, серед них чоловіків - 1998, жінок - 394; при цьому дорокова летальність склала 23,7 % від вперше захворілих [2].

Звертає на себе увагу той факт, що мешканці сільської місцевості хворіють на РСМ дещо рідше, що, імовірно, пов’язано з особливостями екологічного стану села [4].

У 70% випадків вперше виявлений РСМ є неінвазивним, у 30% - інвазивним. Серед хворих, яким була виконана радикальна цистектомія з приводу ІРСМ, м’язова інвазія на час операції мала місце у 57%, тоді як у 43% на-стала прогресія хвороби після проведення органозберігаючого лікування первісно діагностованого НРСМ [1].

Майже 1/3 пацієнтів з ІРСМ на час встановлення діагнозу мають невизначені метастази, разом з тим 25% хворих підпадають радикальній цистектомії з наявним ураженням лімфатичних вузлів [6].

У Дніпропетровській області протягом 2004-2015 рр. серед найбільш поширених онкологічних захворювань РСМ стійко посідає 9- 11 місце, при цьому захворюваність на дану хворобу протягом десяти років зменшилася з 11,4 до 10,7 (табл. 1), при цьому показник смертності від цієї патології за 10 років скоротився з 6,0 до 5,4 та посідає 7-8 місця (табл. 2) [3].

Серед усіх випадків онкологічних захворювань на 01.01.2012 р. у Дніпропетровській області РСМ складає 3%, що незначно нижче за світові показники (рис 1.).

Із 2004 до 2015 р. захворюваність на РСМ у Дніпропетровській області знизилася з 16,2 на 100 тис. населення (397 чол.) до 10,7 на 100 тис. населення (351 чол.). У порівнянні з показниками за вказаний термін загалом по Україні (2013 р.) захворюваність на РСМ з 10,6 на 100 тис. населення (5023 чол.) зросла до 11,8 на 100 тис. населення (5543 чол.). При цьому спостерігається розбіжність динаміки захворюваності на РСМ: підвищення по Україні, зниження - по Дніпропетровській області. Також звертає на себе увагу факт, що смертність від РСМ протягом 2004-2015 рр. у цілому, з урахуванням коливань у той чи інший бік, у цілому залишається стабільною, при цьому показники летальності до року мають стійку тенденцію до зниження як у Дніпропетровській області, так і в Україні загалом (табл. 3; рис. 2). [2, 3].

За показниками, наданими у таблиці 4, у Дніпропетровській області спостерігається зменшення відсотка хворих I-II ст. РСМ з 76,8% (2004 р.) до 72,3 (2014 р.), при цьому відсоток хворих III ст. неупинно зростає, при цьому така тенденція найбільш виражена в 2012-2014 рр., що відповідає показникам по Україні в цілому. Але цей показник по Дніпропетровській області у 2015 році проявив тенденцію до зниження та склав 11,6%. Відсоток хворих з IV ст. за 10 років коливається як у бік зростання, так і в бік зменшення [2], [3], у 2015 році має незначну тенденцію до підвищення.

Аналізуючи показники, надані у таблиці 5, можна зробити висновок, що в цілому у Дніпропетровській області з 2004 до 2015 р. спостерігається, з урахуванням коливань щорічних показників, зменшення кількості хворих із вперше встановленим діагнозом з 397 до 343 відповідно. Загалом за останні 11 років, з урахуванням коливань як у бік зростання, так і у бік зменшення, спостерігається зниження відсотка занедбаних випадків РСМ з 7,1% до 5,5%, при цьому найменший відсоток припадає на 2007 рік (1,1%), найбільший - 9,2% зареєстровано у 2012 році з подальшим зниженням до 5,5% (2015 р.) (рис. 3) [3].

Із 2004 до 2015 р. у Дніпропетровській області з урахуванням коливань кількості вперше виявлених хворих на РСМ цей показник у цілому залишається стабільним (у середньому 378 випадків на рік при найбільшому рівні у 2010 році - 411, найменшому - у 2011 році - 336). При цьому смертність від даної хвороби за вказаний термін має тенденцію до зниження: максимум - 203 у 2004 році, мінімум - 66 у 2015 році. Що стосується кількості хворих, які отримали спе-ціальні методи лікування, визначається за вказаний термін стійке зростання цього показника загалом по Україні, а з урахуванням коливань кількості пролікованих хворих у Дніпропетровській області теж має тенденцію до підвищення і наближається до загальноукраїнських (табл. 6, рис. 4) [3].

Але, на жаль, уніфіковані стандартні показники не можуть повною мірою відобразити дійсний стан перебігу РСМ, оскільки при цьому не враховуються деякі особливості даної патології, такі як: стадії захворювання Та, Тis, Т1 та Т2 при обробці статистичних даних захворюваності на РСМ об’єднані у спільну групу, що робить неможливим розділити НРСМ та ІРСМ. Добре відомо, стадія захворювання значною мірою обумовлює як вибір тактики лікування: хірургічної (органозберігаючої, радикальної) та комбінованої, так і визначає прогноз перебігу захворювання. Також не враховуються рецидиви захворювання та їх подальше лікування (табл. 7).

Отже, коректне застосування розподілу за стадіями РСМ проводиться далеко не всюди. Дуже часто стадії Та та Тis «об’єднують» під стадію Т1, що зовсім невірно, оскільки результат лікування та прогноз хворих у цих стадіях відмінні. Як доказ професор Б.П. Матвєєв у своїй монографії наводить дані P. Bassi (1999), де автор на прикладі 369 хворих порівнює залежність виживаності від стадії захворювання (рТ), ступеня диференціювання (G), метастазів в ЛУ (N), пухлинної інвазії кровоносних судин [1].

Висновки

Із 2004 до 2015 р. у Дніпропетровській області (з урахуванням щорічних коливань), так і в Україні загалом відмічаються, в цілому, стійкі показники захворюваності на РСМ з тенденцією до зниження у Дніпропетровській області та підвищення в Україні; при цьому в обох ре-гіонах кількість виявлених хворих з I-II ст. за-хворювання має аналогічну тенденцію. Цей факт обумовлений, з одного боку, збільшенням кількості хворих з тривалим латентним пе- ребігом РСМ, з іншого - запровадженням до практики новітніх засобів обстеження та діагностики.

За вказаний термін в обох регіонах відмічається значне підвищення відсотка первинних хворих, які отримали спеціальне лікування, при цьому ця тенденція більш виражена та стійка загалом по Україні, меншою мірою - у Дніпропетровській області.

Смертність від РСМ з урахуванням коливань, більш виражена у Дніпропетровській області, як в бік зростання, ніж в Україні, так і у бік зменшення. Загалом за останні 10 років залишається на стабільному рівні і також має тенденцію до зниження.