М.В. Зеляк, Б.М. Зіняк, Б.Д. Баб’юк

Діагностика та лікування закритих пошкоджень нирок у дітей

Вступ. Урогенітальна травма складає близько 10% випадків звертань у приймальне відділення. Закриті пошкодження нирок бувають досить часто. У дітей нирки більш схильні до пошкодження, ніж у дорослих, і при травмі є одними з найбільш вразливих органів живота. Після тривалого періоду первинного хірургічного відновлення закритих ниркових пошкоджень обµрунтовано можливість їх ефективного малоінвазивного лікування.

Мета дослідження: оцінка власних результатів лікування хворих із закритою травмою нирки у дітей.

Матеріали і методи дослідження. Пролікували, переглянули та проаналізували історії хвороб 44 послідовних пацієнтів віком 6 місяців - 18 років (у середньому 9,3 року), які мали за-криту травму нирки у 2000-2014 рр. Тяжкість травми визначали за 5-бальною шкалою Американської асоціації хірургії травми. Лікування оцінювали за наступними критеріями: гемодинамічна стабільність при поступленні, травма ізольована чи поєднана, лікування консервативне чи оперативне, вид хірургічної операції, втрата нирки під час травми чи операції, функція нирки та частота артеріальної гіпертензії після лікування.

Результати та їх обговорення. Діагностику пошкодження нирки у гемодинамічно стабільного пацієнта проводили за допомогою видільної урографії, КТ з внутрішньовенним контрастуванням, МРТ, УЗД. У 13 (29,54%) хворих травма була I ступеня, у 14 (31,82%) - II ступеня, у 10 (22,73%) - III ступеня, у 5 (11,37%) - IV ступеня (рис. 1), ще у 2 (4,54%) пацієнтів - V ступеня. У 40 хворих травма нирки була ізольованою, у 3 інших вона поєднувалась з черепно-мозковою травмою, розривом селезінки - в одному випадку. Усі пацієнти, крім одного, були гемодинамічно стабільними. 24 хворих лікували консервативно, 13 пацієнтам зробили пункційне дренування біляниркової уріноми, одному виконали операцію лапаротомію, спленорафію, стентування сечоводу зробили також одному хворому. Незворотно пошкодженою в результаті травми нирка була в трьох пацієнтів - їм зробили нефректомію. Незворотно пошкодженим у результаті травми полюс нирки був у двох пацієнтів - їм провели резекцію полюсу. У всіх хворих через 6-12 місяців після травми нирка функціонувала цілком задовільно, артеріальну гіпертензію не спостерігали в жодного пацієнта.

Існує загальна згода проміж урологами, що метою лікування травми нирки є максимальне збереження ниркової тканини. Переважна більшість ниркових пошкоджень малі (I- II ступенів), які лікують консервативно. При критичних травмах (IV-V ступенів), що супроводжуються небезпечними для життя пацієнтів ускладненнями, проводять оперативне лікування, як правило, видалення нирки. Протиріччя стосуються великих пошкоджень нирки з екстравазацією сечі та нежиттєздатними фрагментами ниркової паренхіми (III-IV ступенів). Дослідження двох останніх десятиліть показали, що при точному встановленні ступеня пошкодження, консервативне лікування може зменшити частоту втрати нирок без підвищення необхідності невідкладної чи відстроченої операції з приводу ускладнень. Екстравазація сечі розрішується спонтанно в більшості пацієнтів з закритою нирковою травмою. Очікувальне лікування не має негативного впливу на наслідки лікування та тривалість госпіталізації. У хворих, які надходять зі значними нирковими розривами, поєднаними з деваскуляризованими сегментами (<25%), консервативне лікування необхідне для тих, які залишаються клінічно стабільними. Однак уролог повинен бути особливо настороженим стосовно можливих ускладнень. Сечову екстравазацію та невеликі девіталізовані ниркові сегменти більше не розглядають як абсолютний показ до хірургічної операції. Віддають перевагу первинній хірургічній ревізії (з попереднім контролем ниркових судин) значних ниркових пошкоджень серед хворих, обраних для ургентної лапаротомії з приводу інших поєднаних абдомінальних пошкоджень, і тих, що гемодинамічно нестабільні. Лише сильна, постійна ниркова кровотеча - абсолютний показ до оперативного лікування [1-6].

Висновок. При ретельному спостереженні малоінвазивне лікування більшості хворих з ізольованими закритими пошкодженнями нирок мало добрі наслідки, не супроводжувалось втратою нирки, відстроченою операцією, артеріальною гіпертензією.