Т.О. Квятковська, Є.А. Квятковський
Досліджено 40 жінок, хворих на гострий цистит, середнім віком 37,9 року до та після лікування і 70 жінок з загостренням хронічного циститу середнім віком 41,2 року. Дослідження проводили з застосуанням урофлоуметра «Поток-К». Усім хворим проведено урофлоуметрію за дев’ятьма параметрами з використанням Ліверпульських номограм та якісної оцінки урофлоуметричних кривих. Хворі з урофлоуграмами, відповідними віковій нормі, при загостренні хронічного циститу склали 61,4%, при гос-трому циститі - 47,5%, після лікування гос- трого циститу - 82,5%. Хворі зі значним зниженням швидкісних показників потоку сечі склали 15% при гострому циститі і 4,4% - при загостренні хронічного циститу, у 2/3 з них був виявлений шийковий цистит або поєднана патологія. Урофлоуграми, що свідчили про детрузорно-сфінктерну дисинергію, були у 27,1% хворих із загостренням хронічного циститу, у 27,5% хворих на гострий цистит і в 12,5% випадків після його лікування, стрімкий тип урофлоу-грам, який вказує на підвищену активність детрузора, був виявлений в 7,1%, 10% і 5% випадків відповідно. Порушення потоку сечі, виявлені при урофлоуметрії після лікування гострого циститу, можуть відображати наявність певних чинників рецидивування циститу і розвитку ідіопатичної детрузорної гіперактивності сечового міхура, що необхідно враховувати при лікуванні.